10 ознак того, що ти — корпоративний раб

В умовах усе зростаючих оборотів фінансової кризи багато людей буквально зубами вчепилися в свої крісла і роблять все, аби не втратити роботу. В тому числі вони йдуть на відверте рабство в надії на те, що опиняться в кінці списку кандидатів на звільнення. Але і до кризи було чимало людей, які «добровільно» ставали корпоративними рабами. Ось кілька ознак того, що ти мало чим відрізняєшся від майна патриція в Стародавньому Римі.

1. Не виходить згадати, коли був повноцінний вихідний або відпустка

За Трудовим кодексом в сучасному світі більшість професій пов’язано з 40-годинним робочим днем та графіком 5/2. Але є організації, які ні в що не ставлять ТК і по максимуму використовують своїх працівників, висмоктуючи з них всі соки. Згадай, коли в тебе був повноцінний відпочинок, щоб тебе не смикали з роботи або не змушували добровільно-примусово виходити в свій законний вихідний, щоб «допомогти компанії і підтримати колег».

Якщо це складно зробити — вітаємо тебе тримають за раба, який точно не скаже «ні» і завжди буде готовий попрацювати на благо компанії, поки її власники і керівники гріються на привітному сонце південних морів за твій рахунок.

2. Звичний графік «робота — дім — робота»

Що представляє з себе робота? Це спосіб заробляння грошей, які можна витратити на блага, а також для реалізації свого потенціалу. Так, ти можеш заробляти чималі гроші, але тобі просто ніколи буде їх витрачати, так як весь час ти проводиш в чотирьох стінах офісу.

Вірною ознакою корпоративного рабства є той момент, коли ти розумієш, що приходиш додому, тільки щоб поїсти і поспати.

3. Робота понаднормово без оплати

Бувають моменти, коли працівники компанії повинні згуртуватися заради спільної мети — виживання на ринку, де сильна конкуренція. Але якщо ти регулярно змушений працювати понаднормово, не отримуючи за це не те що подвійну ставку, але навіть стандартну оплату за годину, то тебе тримають за раба. Хоча ні, в цьому плані ти знаходишся у положенні навіть гірше, адже, всупереч помилкам, цій категорії людей платили зарплату. Більш того, в деяких полісах Стародавньої Греції раб міг заробляти стільки ж, скільки і вільний громадянин.

Пам’ятай, що, змушуючи тебе працювати понаднормово без відповідної оплати, роботодавець краде у тебе не тільки гроші, але і час, а також твоє особисте життя. Навряд чи в тебе знайдеться адекватний аргумент перед подругою, коли вона запитає, чому ти став працювати більше, з-за чого не приділяєш їй часу, а грошей у сімейному бюджеті не додалося.

4. Принизливо маленька зарплата

Пам’ятай, що чим менше тобі платить твій роботодавець, тим більше він кладе в свою кишеню. По суті, тебе нахабно обкрадають і дають лише невелику частину прибутку компанії, для того щоб ти міг ще місяць попрацювати і не здохнути від голоду.

Навколо чимало справді гідних вакансій, але багато людей зважаючи способу мислення воліють не ризикувати і не міняти пана, який хоч і «б’є», зате платить якісь гроші. Це справжнісінька концентрована рабська філософія.

5. Занепокоєння тільки про те, як роботу сприйме начальник

Вільної людини від «раба» при однаково високій якості виконання роботи відрізняє погляд на працю. Перший знає ціну своїй праці і розуміє, що він робить роботу якісно — принаймні, в рамках фінансової віддачі. Сучасний раб постійно озирається на свого «наглядача», думає, все він зробив правильно та як «пан» оцінить його нікчемну працю.

6. Імітація бурхливої діяльності

Доходить до смішного, коли багато офісні працівники змушені імітувати бурхливу діяльність, лише б не здатися керівнику неробами. Працівник всіляко показує начальству, що він грає важливу роль в житті компанії. І це помилкова дія, адже воно веде до постійного стресу, очікуванню розкриття твоїй маленькій «афери», що може навіть призвести до затяжної депресії.

7. Догідливість

Є ще одна річ, яка ставить тебе на один рівень з рабами Стародавнього Риму: підлесливе ставлення до керівника. Постійні лестощі, підроблене захоплення, компліменти при будь-якій можливості — все це принижує тебе в очах суспільства і показує, що ти готовий на все заради нікчемних крихт зі столу. На все що завгодно.

8. Відчуття себе живим тільки поза роботи

Неприязнь і навіть ненависть до своєї роботи — вірна ознака корпоративного рабства. Ти просто змушений перебувати в задушливому приміщенні з набридлими колегами за мізерну зарплату, щоб у час, що залишився хоч трохи відчути смак життя.

Понеділки перетворюються на суцільне пекло, а напередодні, ввечері в неділю, ти відчуваєш нездоланний занепад сил і настрою. Знайоме? Тоді пора задуматися про те, щоб скинути кайдани і знайти те місце, де тебе будуть поважати і цінувати.

9. Проходження безкоштовне стажування

Мабуть, саме близьке порівняння з самими безправними рабами — це безкоштовне стажування. Тобі можуть обіцяти що завгодно, від цінних зв’язків і досвіду до хороших грошей в подальшому, — потрібно тільки зараз трохи попрацювати безкоштовно. Нагадаємо: навіть рабам платили за їхню працю.

З 90% ймовірністю ти не підійдеш» за яким-небудь з пунктів, і тебе просто пошлють після випробувального терміну. Природно, не заплативши ні копійки. До речі, за законом випробувальний строк може становити до трьох місяців, і весь цей час ти будеш поза штатом. В результаті ти принесеш капіталісту прибуток, а сам не отримаєш нічого, крім витрат.

10. Беззаперечне слідування неадекватній корпоративній етиці

У будь-якій компанії є свої правила етикету — і це нормально, коли в статуті зазначено, що ти повинен носити ділову форму одягу, дотримуватися ТК і ТБ, вести себе адекватно і так далі. Але коли статут регламентує кожна дія, коли керівник перетворюється в відвертого рабовласника з замашками на культ особистості, коли чітко вказано твій статус у відомого відхожого місця — це нічим не краще положення найдешевшого раба з провінційного ринку Римської імперії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code