Трихомоніаз

Трихомоніаз

Трихомоніаз — це інфікування організму трихомонадами з переважним ураженням сечостатевої системи. Статистика показує, що це одне з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), діагностується частіше, ніж гонорея і сифіліс. Щорічно реєструється близько 300 тисяч нових випадків зараження.

Шляхи зараження

Трихомонади — найпростіші одноклітинні організми, які при проникненні в організм поширюються статевим шляхом, тим самим збільшуючи площу ураження і приводячи до серйозних наслідків для репродуктивного здоров’я.

За рахунок того, що найпростіші швидко гинуть у навколишньому середовищі, зараження відбувається виключно статевим шляхом. Украй низький відсоток зараження відзначається при оральному або анальному сексі, практично єдино можливий варіант — вагінальне проникнення. Інші шляхи зараження, наприклад, контактно-побутовий, вкрай рідкісні, буквально поодинокі.

Зараження не завжди відбувається, для інфікування необхідно наявність факторів, до числа яких можна віднести:

  • знижену роботу імунної захисту;
  • порушення елементарних правил особистої гігієни і нехтування ними;
  • часті переохолодження;
  • хронічний стрес;
  • неповноцінне харчування;
  • наявність інших ЗПСШ.

Групи ризику

Найбільша ймовірність зараження захворювання трихомоніазом відзначається у пацієнтів з імунодефіцитами, а також ведуть безладне статеве життя. Тривалий прийом антибіотиків, тим більше без підстав, також вважається факторів ризику. Справа в тому, що антибіотики знищують не тільки хвороботворні мікроорганізми, але і корисну флору, яка виконує захисну функцію.

Симптоми

Інкубаційний період захворювання досить тривалий і може становити 2-3 тижні або ж кілька місяців. У цей період будь-які симптоми відсутні. Рясні виділення, як у чоловіків, так і у жінок — перший симптом трихомоніазу.

Пінисті виділення з різким неприємним пахом, що і є відмінною рисою інфікування. Одночасно з’являється свербіж зовнішніх статевих органів, може формуватися біль та інші дискомфортні відчуття. У гострому періоді захворювання різко хворобливе сечовипускання, характерно почастішання актів і позивів. Під час статевого акту характерна гостра, ріжуча біль.

Діагностика

Діагноз виставляється на підставі скарг, даних об’єктивного та інструментального обстежень. Для підтвердження діагнозу лікарями призначається ряд додаткових аналізів:

Мазок

Мазок береться зі слизової оболонки піхви або уретри у чоловіків і після вивчається під мікроскопом. Після фарбування в полі зору помітні рухливі мікроорганізми округлої форми з вусиками.

Посів

Мазок із зовнішніх статевих органів висівається на поживні середовища. У сприятливих умовах трихомонади починають активно розмножуватися, а при мікроскопічному дослідженні вдається підтвердити діагноз.

ПЛР-діагностика

В основу методу покладено визначення в досліджуваному матеріалі частинок ДНК збудника. На сьогоднішній день ПЛР-діагностика — самий чутливий метод виявлення збудників інфекційних захворювань.

Імунологічні методи дослідження

Визначення специфічних реакцій, які дозволяють визначити наявність антитіл до збудника.

Кольпоскопія

Огляд шийки матки, виявлення змін, спровокованих інфікуванням.

Необхідне лікування

Після постановки діагнозу пройти курс лікування повинен сам хворий чоловік, так і його статевий партнер. Потенційно інфікованим пацієнтам рекомендовано пройти обстеження та виключити зараження. Виявлення трихомоніазу на ранніх стадіях зараження — гарантія відсутності ускладнень.

Тактика лікування визначається індивідуально і має на увазі лікування не тільки основного захворювання, але і можливих ускладнень. Лікування передбачає призначення наступних лікарських засобів:

Впливають на найпростіші: антибіотики в даному випадку безсилі, вони можуть призначатися для лікування або профілактики ускладнень.

Протизапальні свічки: вагінальні або уретральні для чоловіків, може призначатися промивання уретри.

Імуностимулююча терапія: у тому числі і прийом полівітамінів.

Фізіотерапевтичні методи лікування: ці методи лікування спрямовані на стимуляцію метаболізму і кровообігу в уражених тканинах.

Можливі ускладнення

Найбільш поширеним ускладненням при трихомоніазі, як у чоловіків, так і у жінок є безпліддя. Підвищити шанси ускладнень з боку репродуктивної системи може тривалий відсутність лікування або ж похибки в ньому.

До числа можливих ускладнень трихомоніазу можна віднести:

  • невиношування вагітності;
  • викидні на ранніх термінах вагітності, на пізніх — передчасні пологи;
  • внутрішньоутробне інфікування плода;
  • формування вад і аномалій розвитку;
  • підвищення ймовірності приєднання інших ІПСШ, пояснити це можна послабленням захисних функцій піхви і уретри у чоловіків;
  • збільшення ризиків розвитку раку шийки матки при наявності відповідної схильності.

Заходи профілактики

Заходи профілактики трихомоніазу схожі з такими при всіх видах ІПСШ: ретельний вибір статевих партнерів, використання бар’єрних методів контрацепції, регулярні профілактичні огляди у лікаря, дотримання елементарних правил гігієни.

В якості заходів профілактики рекомендовано підтримання імунного захисту, профілактика авітамінозів та повноцінне, різноманітне харчування.

Жінкам рекомендовано відвідувати гінеколога кожні півроку, оцінювати стан мікрофлори і підтримувати її баланс. Вагіноз та кандидоз підвищують шанси інфікування, так як захисні функції ослаблені.

Категорично заборонено самолікування. В іншому випадку симптоми знижують свою інтенсивність, можуть і зовсім зникнути, тобто захворювання протікає приховано, а найпростіші продовжують розмножуватися, завдаючи ще більшої шкоди організму.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code