ВІЛ–інфекція

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) — це інфекція, що вражає імунні клітини і призводить до розвитку набутого імунодефіциту. Тільки в Україні, за офіційними даними Міністерства охорони здоров’я, 300 тисяч осіб мають ВІЛ–позитивний статус, при цьому щорічний приріст становить близько 20 тисяч осіб.

Шляхи зараження

ВІЛ потрапляє в організм:

• через статеві виділення при незахищеному статевому контакті від вже інфікованого партнера;
• через кров при переливанні або багаторазовому використанні голок, хірургічних або інших гострих предметів, які контактували з кров’ю інфікованої людини;
• може передаватися від матері до дитини під час вагітності, пологів та грудного вигодовування.

Механізм захворювання

Імунна система складається з трьох типів клітин. У нормі Т-лімфоцити розпізнають чужорідні віруси і бактерії. В-лімфоцити, за сигналом від Т-лімфоцитів, позначають чужорідного «агента» спеціальними білками (антитілами), в результаті чого такі «агенти» стають видні для фагоцитів (клітин-убивць), і вони його можуть знищити.

ВІЛ, як і будь-який інший вірус, може існувати тільки в клітці. «Будинком» він вибирає собі Т-лімфоцити, блокуючи при цьому імунна відповідь. Уражена ВІЛ клітина поступово виснажується і гине, а вірус переключається на інші Т-лімфоцити. В результаті людина стає вразливим до різних інфекцій, з якими раніше справлявся без проблем.

Клінічна картина

Клінічні прояви варіюються в залежності від стадії.

1. Інкубаційна стадія триває від трьох тижнів до трьох-шести місяців. Ніяких проявів ще немає, але вірус вже активно розмножується.
2. Стадія первинних проявів. Організм починає відповідати на активне впровадження вірусу. Клінічно це може проявлятися неспецифічними симптомами інфекційного захворювання: гарячкою, головним болем, болем у суглобах, різними шкірними висипаннями, збільшенням лімфовузлів, печінки, селезінки, діареєю, болем у малому тазу у жінок, хворобливими менструаціями та іншими. У 15% хворих відзначається приєднання вторинної інфекції. Ця стадія триває 2-3 тижні, іноді довше.
3. Латентна стадія триває від двох до двадцяти років і характеризується зменшенням клінічних проявів. Можуть виявлятися тільки безболісні збільшені лімфовузли.
4. Стадія вторинних захворювань характеризується розвитком супутніх захворювань ВІЛ, бактеріального, грибкового генезу, злоякісних захворювань, обумовлених зниженим імунітетом. Ця стадія протікає з періодами ремісій та загострень.
5. Термінальна стадія (СНІД). Ураження організму не зупинити, хворий гине протягом декількох місяців навіть при належній терапії.

Діагностика

У вигляді неспецифічних проявів ВІЛ–інфекції, найчастіше люди дізнаються про свій діагноз лише на пізніх стадіях, що істотно позначається на прогнозі захворювання. Хоча ВІЛ легко діагностується методом имунноферментного аналізу (ІФА) сироватки крові на наявність антитіл. Якщо результат позитивний, то проводять дослідження сироватки крові за допомогою імунного блот для ідентифікації специфічних антитіл до антигенів ВІЛ. Якщо результат позитивний, діагноз підтверджено.

Метод ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) вважається найбільш достовірним, так як виявляє сам вірус, а антитіла не (їх може не бути в інкубаційній і термальній стадії).

Лікування

Лікування повинно починатися з моменту встановлення діагнозу. Основними принципами терапії є контроль імунного статусу та лікування супутніх захворювань. Для етіологічної терапії призначаються антиретровірусні препарати.

Прогноз

На сьогоднішній день інфекція не виліковна, однак завдяки сучасним препаратам, при своєчасно розпочатої терапії ВІЛ-позитивні люди можуть жити звичайним життям, мати сім’ю та своїх дітей. Завдяки атиретровирусным препаратів, тривалість життя ВІЛ-інфікованих наближається до середньої спостерігається у здорових людей.

Профілактика

Профілактика полягає в дотриманні безпеки при статевих контактах, медичних і косметичних процедурах, проведення регулярних аналізів крові на наявність вірусу, терапії під час вагітності у ВІЛ-позитивної матері для народження здорової дитини.