В полі дві волі (старовину., поле, поєдинок). В полі дві волі – чия візьме (чия сильніше або: чия правіше, та і сильніше). У полі з’їжджаються, родом не вважаються (від місництва).
У своїх кутах староста не укажчик.
Вливає старе вино в нові міхи.
Час фарбує, лихоліття старить.
Дав би бог помолодіти, знав би, як постаріти.
Далека пора, старовина.
До старості дожила, а зміни не знайшла.
Добра старина, свята.
Добро пам’ятай, а зло забувай! Старе добро і уві сні добре.
Живи по-старому, а говори по-новому!
Живи по-старому, проживеш довше, мели по-новому, намелеш більше (про поліпшення в господарстві).
І на стару буває проруха.
Кому бою божа милість (старовину., від судових поєдинків).
Крій новий каптан, а до старого примір!
Хто старе згадає, тому око геть.
Хто старе пом’яне, того чорт на розправу потягне.
Хто старе пом’яне, тому око геть.
Багато будеш знати — скоро постарієш.
Молодому — іграшки, а старому — подушки.
Молодість — пташкою, а старість — черепашкою.
На кого бог (рок), на того й добрі люди (або: і староста).
Наші прадіди живали – мед, пиво пивали, а як бражки жбан – дідок наш пан.
Не питай у старого, питай у бувалого.
Нового щастя шукай, а старого не втрачай! Нового друга бажай, а старого (щастя) не позбувайся!
Обомнется, оботрется – все по-старому піде.
По старій пам’яті, як по грамоті.
Ховається (Ховати) малий за старого, старий за малого.
Нехай буде по-старому, як мати поставила.
Споконвіку, як світ стоїть, так здавна повелося.
Старі люди вимерли – нас не дочекалися, молоді народилися – нас не спросились.
Старики, чай, не менше нашого знали (відповідь на всяке нововведення, напоумлення).
Старина з мозком.
Давнина, старовина, та до нас не дійшла.
Старина, що диво.
Старовинного гарту (покрою, старосветский осіб).
Стариця Софія про усьому світі сохне, ніхто про неї не зітхне.