ДППЗ – абревіатура, утворена початковими буквами термінів. Що це таке, легко зрозуміти, якщо знати повне, трохи незручне до вимовлення назва –доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення. Симптоми неврологічного захворювання полягають в епізодах короткого запаморочення, що виникає в певній позиції голови.
Причини, по яким болить і паморочиться голова, можуть бути самі різні, і лікування призначається по етіології – від терапії основного захворювання до рекомендованих комплексів вправ.
Причини захворювання
ДППЗ вважається доброякісним симптомом, не представляє особливої загрози для пацієнта. Приблизно 17-35% знають, що це таке, з-за наявності в організмі певних розладів вестибулярного апарату. Однак паралельно з неврологічною патологією, симптоми можуть викликатися й іншими причинами, а лікування повністю залежить від етіології та компетенції лікаря.
Невропатолог може лікувати порушення мозкового кровообігу, вертебролог – не існуючий остеохондроз, і не домагатися ніякого успіху ні гімнастикою, ні призначеними медикаментами.
Виникнення ДППЗ може розвиватися за варіабельних причин, нерідко протилежних очікуваним, і знаходяться в компетенції ЛОРа, невролога. Також вони можуть критися в згубні пристрасті. Класичним прикладом позиційного запаморочення є недостатність мозкового кровообігу, порушення діяльності центральної нервової системи – лікування таких станів проводиться невропатологом.
Медична статистика відзначає й інші причини розвитку негативного синдрому:
- Захворювання органів слуху – хвороба Меньєра, при якій відбувається порушення роботи внутрішнього вуха, акустична невринома, запалення середнього вуха в хронічній формі, отосклероз. На частку ДППЗ, викликаного вушними патологіями припадає майже третина всіх зареєстрованих випадків (29%).
- Патологічні симптоми можуть викликатися наслідками операцій на голові або перенесених травм в цій області.
- Іноді така картина викликана шийним остеохондрозом, передавлюванням артерій і недостатністю кровоплину в артеріях. Що це таке і як з ним впоратися, виявляється при апаратних дослідженнях вертебробазилярної системи, хребта, системи кровообігу.
Зазначено, що в невеликому процентному співвідношенні етіологія доброякісного запаморочення криється в прийомі антибактеріальних препаратів, хворобах нервової системи, хронічному алкоголізмі.
Але майже у 40% зрозуміти, що це таке і чим викликані тривожні симптоми, не вдається. В цьому випадку ставиться діагноз ідіопатичне ДППЗ. Причини, безсумнівно, існують, але на сучасному рівні розвитку медицини їх встановити неможливо.
Симптоматичні прояви
Незважаючи на назву, захворювання проявляється не тільки запамороченнями, хоча це його основна ознака. Інколи саме другорядні прояви допомагають встановити, що стало основним приводом. Такі симптоми характерні при вушних захворюваннях – запуск нападу відбувається при різкому нахилі голови – наприклад, при вставанні з ліжка після пробудження.
Сильне запаморочення, триває іноді від 30 до 60 секунд, амплітуда обертання спрямована в бік хворого вуха. Його можна уникнути, якщо при зміні положення тіла постаратися не рухати головою.
Інші симптоми проявляються з різних причин, і не завжди залежать від характеру захворювання. Частіше їх визначає стадія розвитку і загальний стан організму, вік пацієнта, його суб’єктивне сприйняття:
- при ураженні внутрішнього вуха може проявлятися ністагм і відчуття туману в голові;
- в окремих пацієнтів розлади вестибулярного апарату при запамороченнях викликають нудоту і блювоту;
- не завжди присутні, але можуть виявлятися гіпергідроз, блідість шкірних покривів, посилене серцебиття;
- може бути потемніння в очах, порушення зору – мушки, смуги.
При доброякісному позиційному запамороченні класичного типу спостерігається одна і та ж картина – кружляння голови при зміні її позиції, (іноді це повторюється рух, зазначене самим пацієнтом).
Інші симптоми відсутні – немає ні дзвону у вухах, ні проблем зі слухом, ні головного болю. При питанні, чи може боліти голова, стає зрозуміло, що це інша патологія, викликана серйозними причинами і, можливо, небезпечна для життя, на відміну від ДППЗ.
Терапія і оперативне втручання
Лікування призначається індивідуально і залежить від декількох факторів – тривалості появи нападів, їх частоти, виразності, віку пацієнта. Медикаментозна терапія може проводитися ноотропами, ангиопротекторами, блокаторами кальцієвих каналів або протиепілептичними засобами. Їх призначають при загостреннях, оскільки для отримання вираженого ефекту потрібен тривалий прийом, а побічних ефектів цих лікарських засобів предостатньо.
Операції призначаються рідко, і тільки при певних станах, наприклад, при хворобі Меньєра. Лікування вправами – найбільш поширена практика їх виконання вранці, коли ймовірність нападу найбільш сильна. У них входять повороти голови на 45 градусів – вбік, вгору, з наступною фіксацією на здоровому боці або перевертанням з боку на бік.
Ефективним вважається маневр Семонта – хворий в сидячому положенні повертає голову в здорову сторону, потім лягає на хвору, і закидає її.
Відзначено, що таким чином провокується швидко купіруемий напад, зате часте виконання прийому допомагає хворому позбутися від інших, вельми вірогідних протягом дня. Самостійно застосовувати такі прийоми не слід, якщо не була проведена діагностика, і лікар не призначив певного лікування.
Бонус
ДППЗ – стан, який в цілому не небезпечно для життя, але може призвести до дезорієнтації, падінь і травм:
- Страждають запамороченнями люди похилого віку іноді бояться пересуватися, виходити з дому.
- Причиною виникнення можуть бути патології ЦНС, вестибулярного апарату або органів слуху.
- Займатися самолікуванням категорично не рекомендується.
- Домогтися результатів при класичному ДППЗ можна регулярно проводяться прийомами лікувальної гімнастики.