Інфекційний мононуклеоз (доброякісний лімфобластоз, моноцитарна ангіна, хвороба Афейффера) — це захворювання, викликане вірусом Епштейна-Барр. Поширена повсюдно, найбільш схильні до нього діти. Після 35 років формується специфічний імунітет, тому діагноз «інфекційний мононуклеоз» для дорослих — рідкість, і здебільшого асоційований з ВІЛ–інфекцією.
Зміст:
Етіологія
Причиною розвитку захворювання є вірус герпесу типу 4 типу (вірус Епштейна-Барр), який також є причиною носоглоткової карциноми та лімфоми Беркета. Цим вірусом інфіковано близько 95% населення, проте захворювання розвивається далеко не у всіх, це пов’язано з особливостями імунітету.
Джерелом зараження є хворий або вірусоносій.
Інфекційний мононуклеоз нерідко називають «хворобою поцілунків», але він передається не тільки через поцілунки, але і за допомогою інших контактів: брудні руки, посуд, статеві контакти та інші, а також повітряно-крапельним шляхом, від матері дитині під час пологів і при переливанні крові.
Інкубаційний період може тривати від тижня до двох місяців.
Механізм розвитку
При повітряно-крапельному шляху передачі вірус впроваджується в клітини слизової оболонки дихальних шляхів, а звідти в регіонарні лімфовузли, провокуючи їх запалення і збільшення (лімфаденіт). Після збудник поширюється по всьому організму з током крові, викликаючи зміни в лімфатичних тканинах по всьому організму.
Клінічна картина
Різноманітна Симптоматика, варіюється в залежності від віку та стану імунітету. Початок захворювання може бути поступовим з наростаючим погіршенням самопочуття і загальними «простудні» симптомами (помірна лихоманка, закладеність носа, першіння в горлі, головний біль та інші), або починатися гостро з різким підйомом температури до 39 С, ознобом, головним болем, ломотою у м’язах.
Фаза розпалу мононуклеозу характеризується інтоксикацією, погіршенням стану і специфічними проявами захворювання. Серед «класичних» проявів хвороби — істотне збільшення потиличних, підщелепних і задньошийних лімфовузлів, гострий тонзиліт, збільшення печінки та селезінки і поява специфічної для захворювання раптової висипки по всьому тілу (невеликі червоні плями схильні до злиття).
Серед інших симптомів можуть також спостерігатися безсоння, нудота, порушення стільця, болі в області живота та інші.
Зазвичай захворювання після розпалу переходить у фазу одужання. При цьому субфебрильна температура може зберігатися до місяця. Іноді інфекційний мононуклеоз протікає легко, зі стертою клінічною картиною. Однак у ряді випадків хвороба схильна до волнообразному хронічного перебігу.
Ускладнення
Рідко, але, тим не менш, можливий розвиток серйозних ускладнень. До таких відносяться приєднання бактеріальної інфекції, розрив селезінки, утруднення дихання, гематологічні та неврологічні порушення.
Діагностика
В увазі особливостей клінічного перебігу постановка діагнозу може як елементарна, так і вельми утруднена. Основний метод діагностики — специфічний лабораторний тест на антитіла до цього вірусу.
Також проводять ряд додаткових досліджень з метою оцінки тяжкості стану хворого (загальний і біохімічний аналіз крові, УЗД органів черевної порожнини), консультація імунолога.
Лікування
Специфічних препаратів проти даного вірусу не існує, лікування симптоматичне. Терапія може проводитися вдома, однак таке рішення повинен приймати лікар, грунтуючись на оцінці стану хворого. Хворому потрібен постільний режим і дієта, що щадить.
Важливо! Не використовувати ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) і препарати, що містять парацетамол, особливо в дитячому віці, так як висока ймовірність розвитку синдрому Рея (гостра печінкова недостатність).
Для зниження температури рекомендується використовувати препарати на основі ібупрофену. Призначається місцева терапія з метою зниження вираженості запалення в носоглотці, протиалергічні засоби, вітамінотерапія, імуностимулюючі препарати, засоби спрямовані на підтримку функції печінки.
Приєднання бактеріальної інфекції вимагає антибіотикотерапії, при розриві селезінки необхідна екстрена спленектомія, при утрудненні дихання проводять трахеотомію.
Прогноз
Прогноз здебільшого сприятливий, ускладнення для інфекційного мононуклеоз рідкість, однак за одужання потрібно диспансерне спостереження до року.
