Гонорея

Гонорея вважається одним з найбільш поширених венеричних захворювань, і в цьому питанні обганяє навіть сифіліс.

Це мікробна інфекція, переважно передається при статевих контактах і вражає сечостатеву систему у жінок і чоловіків, рідше — кишечник, очі. Симптоми можуть проявлятися в порожнині рота.

Причини та шлях передачі

Збудником захворювання є гонокок Neisseria. Ці бактерії гинуть в умовах навколишнього середовища, але швидко розмножуються на слизових оболонках статевих органів і в порожнині рота.

При проникненні в організм збудник гонореї утворює особливу капсулу, яка захищає його від дії імунної системи. Більш того, за тривалу історію лікування гонокока антибіотиками пеніцилінового ряду, збудник сформував до них стійкість.

Стійкі форми бактерій викликають хронічну гонорею, пов’язану з серйозними ускладненнями для здоров’я, особливо при спробах самостійного лікування.

Гонорея відноситься до числа інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Збудник може передаватися і при оральному, вагінального і анального сексу. Крім того, дослідження відзначають, що інфікування можливе і при петтінгу.

Збудник може передаватися від матері до дитини при пологах. Відзначається і контактний шлях передачі при використанні загальних предметів гігієни, рушників або ж при купанні в одній ванні.

Характерні симптоми

Інкубаційний період гонореї триває не більше 7-10 днів, але частіше 1-3 дні.

При індивідуальних особливостях організму, або ж, якщо зараження відбулося на тлі лікування антибіотиками, симптоми гонореї можуть проявитися через кілька тижнів.

Як тільки збудник проник, він впроваджується в міжклітинні простори, де активно розмножується і провокує виражене запалення. Лікарі відзначають, що симптоми залежать від місця проникнення збудника і статі людини.

У чоловіків

При інфікуванні чоловіків, з’являються наступні симптоми:

• печіння, свербіж в уретрі, посилюються при сечовипусканні;
• при натисканні на головку статевого члена виділяється гній з уретри;
• часте сечовипускання, поява домішок крові в сечі і її виділення з статевого члена по мірі прогресування гонореї;
• значне збільшення пахових лімфовузлів, болючість.

При відсутності лікування або ж при невдалих спробах самостійного лікування, запалення переходить на область простати, на всю довжину сечівника та ін. Цим можна пояснити утруднене сечовипускання, еректильну дисфункцію, значне погіршення стану, лихоманку, біль.

У жінок

Гонорея у жінок протікає гостро, в процес запалення залучаються уретра, піхва, шийка матки. Характерними симптомами буде:

• свербіж, біль в області статевих губ і піхви;
• прискорене сечовипускання;
• виділення гнійного характеру з різким неприємним запахом;
• зовнішні статеві органи наливаються кров’ю, формується набряк, і навіть контакт білизни з ними хворобливий.

Практика показує, що у жінок гонорея часто протікає в стертій і хронічній формах. Симптоми можуть бути відсутні зовсім, а незначні виділення приймаються за прояви кандидозу або вагінозу.

При відсутності лікування, запалення переходить на тіло матки, яєчники, маткові труби, що призводить до формування гнійників в тазу, утворення спайкового процесу і багатьох інших ускладнень, які зачіпають репродуктивне здоров’я жінки.

Особливі форми гонореї

Перебіг гонореї може бути гострим і хронічним. Для гострого запалення характерні яскраві симптоми, активно протікають. Інфекція може «підніматися», вражаючи сечовий міхур, сечоводи, нирки. При відсутності лікування, гостра форма переходить в хронічну.

Гонорея небезпечна в будь-який період і у чоловіків, і у жінок, але особливо небезпечна для вагітних. Наслідки будуть залежати від терміну вагітності: на ранніх термінах — викидні, на пізніх — внутрішньоутробне інфікування дитини, передчасні пологи.

Особливо небезпечно інфікування очей у новонароджених, в деяких випадках, це може стати причиною сліпоти.

Діагностика

Діагноз виставляється на підставі симптомів і даних, отриманих при лабораторних методах дослідження.

Мазок з уретри у чоловіків (попередньо можна мочитися не менше 3 годин), піхви, уретри та шийки матки у жінок виконують в будь венерологической клініці. При оральних або анальних контактах, мазок може братися з відповідних областей.

Паралельно з обстеженням на гонорею, лікарі виключають й інші статеві інфекції, адже сифіліс, гонорея, хламідіоз нерідко передаються разом.

Проводяться посіви на живильні середовища, де вдається виявити збудників і визначити їх чутливість до антибіотиків.

Рекомендоване лікування

Основа лікування — призначення антибіотиків, до яких гонокок виявиться чутливим. Враховуючи, що гонококи вже не чутливі до антибіотиків пеніцилінового ряду, лікар вибирає з:

• групи аналогів тетрациклінів;
• групи макролідів;
• групи фторхінолонів.

Якщо говорити про лікування хронічної гонореї, то крім антибіотиків, пацієнтам призначають імуностимулятори, біостимулятори, процедури місцевої обробки — інстиляції в уретру, ванни, спринцювання розчинами антисептиків. На всьому протязі лікування рекомендований категорична відмова від спиртних напоїв і статева стриманість.

Після завершення курсу антибіотиків призначається контрольний мазок, але одужання можна вважати успішною тільки, якщо через 10 днів не було виявлено збудників у повторному мазку.

Можливі ускладнення та наслідки

Перехід гонореї з гострою в хронічну форму вважається одним із самих важких і небажаних наслідків.

Хронічне запалення в області малого тазу у чоловіків стає причиною поразки простати і яєчок, у жінок уражається матка і яєчники. Це фактори, які призводять до безпліддя, формування спайкового процесу, а також гнійних вогнищ, а це вже загроза не тільки для здоров’я, але і життя.

Профілактика

Відмова від безладних статевих зв’язків, використання бар’єрних методів контрацепції та своєчасне звернення за допомогою до фахівців — основа профілактики гонореї і можливих ускладнень.