Сифіліс — це хронічно протікаюче, системне захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), з переважним ураженням шкіри, слизових, внутрішніх органів і систем. Збудник захворювання — бліда трепонема. При відсутності своєчасного лікування можуть розвиватися серйозні і небезпечні ускладнення, аж до летального результату.
Історія сифілісу
Звідки з’явилося захворювання — невідомо, лікарі будують лише теорії. Європа звинувачує Америку, а та, в свою чергу — Європу. Єдиної точки зору немає, а от захворювання — є.
Збудник сифілісу — представник загону спірохет — бліда трепонема. Таке цікаве назву цей рухливий і вкрай чутливий мікроорганізм отримав з-за своєї особливості: жоден з барвників не може забарвити його тіло і, на загальному тлі, трепонема здається блідою.
Шляхи зараження
Бліда трепонема вкрай чутлива, погано переносить умови навколишнього середовища, особливо перепади температур і висушування. Найсприятливіші умови для життя і розмноження лише в організмі. Тому основний шлях зараження — статевий контакт. У відповідності з цим в групі ризику всі, хто неуважно ставиться до вибору статевих партнерів, нехтуючи при цьому бар’єрними методами контрацепції.
Ще одним шляхом передачі інфекції вертикальний — від інфікованої матері до дитини під час пологів. Сифіліс може виявитися вродженим, в такому випадку він пов’язаний з серйозними наслідками і ускладненнями.
Не можна забувати і про побутовий шлях передачі, хоча подібне трапляється вкрай рідко.
Симптоми
Інкубаційний період становить близько 2-4 тижнів. Після закінчення цього часу на місці впровадження збудника формується твердий шанкр — яскраво-червона виразка, що має щільну і міцну основу, безболісна при пальпації. Через кілька днів виразка проходить, що лише вказує на те, що бліда трепонема починає поширюватися по всьому організму.
Розповсюдженням збудника можна пояснити характерні симптоми: зниження працездатності, загальне погане самопочуття, головний біль, значне підвищення температури та симптоми інтоксикації. Нерідко в цей період будь-які симптоми можуть бути відсутні або ж залишатися без належної уваги.
Поступово на шкірі з’являється висип, виразки на долонях, підошвах, в порожнині рота і на статевих органах. Якщо хворобу не лікувати, її перебіг може затягнутися на кілька років — симптоми будуть з’являтися, то зникати. При цьому між рецидивами пацієнти відчувають себе цілком здоровими.
Чим довше існує захворювання, тим більш тривалими виявляються проміжки ремісії, з-за чого у пацієнтів може складатися помилкова думка про одужання. Саме такою впевненістю можна пояснити відсутність лікування протягом кількох років.
Після поширення блідої трепонеми в певний момент на всьому тілі з’являються виразки, з затрагиванием глибоких шарів шкіри і слизової. Відбувається повільне руйнування внутрішніх органів, хрящів, порушується робота нервової системи.
Органом-мішенню виявляється серце і аорта, її стінка може запалюватися, відкладаються солі кальцію. Якщо лікування розпочато на цій стадії, вдасться уникнути ще більших ускладнень, але повністю відновити роботу пошкоджених органів навряд чи вийде.
Діагностика
Діагноз може поставити тільки лікар на підставі скарг, даних огляду і лабораторних аналізів. Якщо говорити про діагностиці сифілісу, то вона може бути утруднена, адже клінічні прояви бувають досить різноманітними. «Змастити» клінічну картину можуть безуспішні спроби самолікування.
До обов’язкових методів дослідження відносять:
- мазок і біопсію виразки з метою виявлення збудника;
- аналіз крові з метою виявлення антитіл до блідої трепонеме — реакцію Вассермана;
- експрес-діагностику — реакцію мікропреципітації;
- реакцію іммобілізації блідих трепонем.
Діагноз виставляється на підставі отриманих даних. Варто пам’ятати, що в деяких випадках діагностика може виявитися неточною і дати помилкові результати. Найбільш достовірні дані можна отримати при дослідженні через тиждень після появи перших симптомів — твердого шанкра.
Лікування
Антибіотики пеніцилінового ряду — препарати вибору, але дозу та курс лікування може призначати виключно лікар. Головною умовою терапії є контроль стану і регулярні лабораторні аналізи.
Розроблено багато схем лікування сифілісу, що прямо залежать від стадії виявлення захворювання, даних лабораторних аналізів, а також індивідуальної реакції на препарат. Ліки і методи лікування, що обіцяють повне вилікування після одного уколу, не можуть принести результату.
Навіть самі скорочені методики лікування, при умові раннього виявлення сифілісу, включають декілька введень препарату, причому, результати лікування завжди оцінюються лабораторними аналізами.
Чим довше існує сифіліс, тим довше і складніше проходить лікування. Його основна мета не тільки знищити збудника, але і скорегувати наявні ускладнення.
Нерідко крім сифілісу реєструються та інші ІПСШ, які також потребують в лікуванні.
Профілактика
Забезпечити повний захист від сифілісу неможливо, не існує вакцинації, навіть перенесене захворювання не дає імунітету. Всі заходи профілактики зводяться до дотримання правил безпечного сексу, відмови від випадкових зв’язків або, в крайньому випадку, екстреної профілактики після небезпечного статевого акту.
Кожен повинен пам’ятати і користуватися простими правилами:
Всі пацієнти, які проходять лікування сифілісу, підлягають диспансерному обліку і повинні проходити регулярні огляди.