Загадки про квіти і трави

Ах, не чіпайте мене
Обпечу і без вогню.
(Кропива)

* * *
Білі горошки
На зеленій ніжці.
(Конвалія)

* * *
Били мене, били,
Били, били,
По шматочках рвали,
У полі розстеляли,
На стіл накривали.
(Льон)

* * *
В землю Тит зайшов,
Синю шапку знайшов,
З землі виростав —
Весь світ одягав.
(Льон)

* * *
В полі-мітелкою,
В мішку-перлами.
(Пшениця)

* * *
Всі знайомі з нами:
Яскраві, як полум’я,
Ми однофамільці
З дрібними цвяхами.
(Гвоздики)

* * *
Виріс в полі дім,
Повний будинок зерна.
Стіни позолочені,
Віконниці забиті.
Будинок ходуном ходить
На стовбурі золотім.
(Колос)

* * *
Висока і зелена
Буде скошена вона.
Вівці, кози та корови
Їсти завжди готові.
(Трава)

* * *
Голова на ніжці,
В голові горошки.
Сонце пече верхівку,
Зробити хоче брязкальце.
(Мак)

* * *
Добрий лікар Айболить
Біля дороги він сидить!
(Подорожник)

* * *
Є одна така квітка,
Не вплетешь її у вінок,
На неї подуй злегка,
Бцла квітка — та нема квітки.
(Кульбаба)

* * *
Є у весняної квітки
Прикмети, щоб не помилитися:
Листочок — як у часнику,
А корона — як у принца!
(Нарцис)

* * *
Жовтий Антошка
Крутиться на ніжці.
Де сонце стоїть,
Туди він дивиться.
(Соняшник)

* * *
Золотистий він і вусатий,
У ста кишенях сто хлопців.
(Колос)

* * *
Золоте решето
Чорних хатинок повно.
(Соняшник)

* * *
Золотий Демид
Проти сонця стоїть.
(Соняшник)

* * *
З цибулинки виріс,
Але в їжу непридатний.
На яскравий стаканчик
Квітка та схожа.
(Тюльпан)

* * *
Кожен, думаю, впізнає,
Якщо в полі побуває,
Цю синеньку квітку,
Всім відома …
(Волошка)

* * *
«Котяча трава» –
Хворим поправка:
Корінець в аптечку,
Щоб допомогти сердечку.
(Валеріана)

* * *
Хто не торкається,
За того чіпляється.
Приязний і колючий,
Кругом стирчать голки.
(Реп’ях)

* * *
Лик пахучий,
А хвіст колючий.
(Троянда)

* * *
Над лугом парашутики
Гойдаються на прутику.
(Кульбаба)

* * *
На зеленій тендітній ніжці
Виросла кулька біля доріжки.
Ветерочек прошурхотів
І розвіяв цю кулю.
(Кульбаба)

* * *
На зеленому шнурочку
Білі дзвіночки.
(Конвалія)

* * *
На тоненькому,
На зеленому —
Мале-малятко,
Золота кубушка.
(Просо)

* * *
Ой, не чіпайте мене,
Обпечу і без вогню!
(Кропива)

* * *
Пам’ятаю, в нинішньому році
Розцвіли вони в саду,
Вирядилися, як актриси,
У сукні білі …
(Нарциси)

* * *
Посадили зернятко –
Виростили сонечко.
(Соняшник)

* * *
Пробивався крізь сніжок,
Дивовижний проросток.
Сама перша, сама ніжна,
Сама оксамитова квітка!
(Підсніжник)

* * *
Подорожній часто ранить ногу
Ось і лікар біля дороги.
(Подорожник)

* * *
Ріс Демид, виріс,
На білий світ виліз.
Крізь землю пройшов,
Червону шапку знайшов.
Шапку зняв,
Дітей спати уклав.
(Мак)

* * *
Стоїть в саду кучерик
– Біла сорочка.
Серце золоте,
Що це таке?
(Ромашка)

* * *
Стоїть містечко.
Скільки сіреньких домиків,
Стільки біленьких мешканців.
(Соняшник)

* * *
Стоїть дуб, сповнений круп.
Шапочкою накритий, цвяхом прибитий.
(Мак)

* * *
Стоїть мужик над водою,
Трясе сивою бородою.
(Очерет)

* * *
Стоїть над водою,
Трясе бородою.
(Очерет)

* * *
Стоять в луках сестрички —
Золоте вічко, білі вії.
(Ромашка)

* * *
То фіолетовий, то блакитний,
Він на узліссі зустрічався з тобою.
Назву йому дуже дзвінку дали,
Але тільки дзвеніти він зуміє навряд чи.
(Дзвоник)

* * *
Травичка та росте на схилах
І на горбках зелених,
Запах міцний і запашний,
А її зелений лист
Нам йде на чай,
Що за травичка, відповідай!
(Материнка)

* * *
Дивне сонце:
В цьому сонці сто віконців,
З віконців тих дивляться
Сотні чорненьких оченят.
(Соняшник)

* * *
Квіточка ця блакитна
Нагадує нам з тобою
Про небо чисте-чисте,
І сонечко променисте!
(Незабудка)

* * *
Квіточка-квіточки, в сиру землю увійшла, синю шапку знайшла. (Льон)

* * *
Чашки та блюдця
Не тонуть і не б’ються.
(Латаття)

* * *
Йшов я лугом по стежині,
Бачив сонце на травинці.
Але зовсім не гарячі
Сонця білі промені.
(Ромашка)

* * *
Ех, дзвіночки, синій колір,
З язичком, а дзвону немає.
(Дзвоник)

* * *
Яскраво-синій, пухнастий
Він у хлібі народиться,
В їжу не годиться.
(Волошка)

* * *
Я – трав’яниста рослина
З квіткою бузкового кольору.
Але переставте наголос,
І я перетворююся на цукерку.
(Ірис)

* * *
Я кулькою пухнастою
Білію в полі чистім,
А дмухнув вітерець —
Залишилась стеблинка.
(Кульбаба)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *