Рак кишечника – вкрай тривожний діагноз, однак при діагностиці на ранніх стадіях багато медики вважають цілком реальним його одужання. Необхідно виявити початкові симптоми захворювання. За статистикою, у жінок летальний результат зазвичай зазначається, якщо проігнорувати перші ознаки хвороби.
Характеристика проблеми
Статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я показує, що у жінок, особливо у віці після 45 років, смертність від раку кишечника склала 17 % при узагальненні даних 150 тис. померлих від онкологічних новоутворень, в той час як у 177 тис. чоловіків, померлих від раку, причиною смерті він став тільки в 12 % випадків.
Така статистика незаперечно доводить, що у жіночої половини населення такий рак зустрічається набагато частіше і становить приблизно одну п’яту від усіх злоякісних новоутворень. Необхідність постійного моніторингу стану організму після настання періоду згасання репродуктивної функції очевидна.
Однак багато жінок ігнорують виявляються вже на ранніх стадіях тривожні симптоми захворювання. Вони звертаються за лікарською допомогою, тільки коли ознаки настільки очевидні, що їх не можна не виявити.
Згідно медичним дослідженням, аномальний поділ клітин в кишечнику займає друге місце серед внутрішніх органів людини. Пояснити це можна специфічним влаштування кишечника, його розмірами та виконуваними функціями. Будь-який вид раку кишечника світова медична спільнота класифікує як колоректальний рак, тому що дислокація пухлини частіше зустрічається в ободовій кишці (колоні) або в прямій (ректуме), а в інших сегментах кишечника проявляється набагато рідше.
Причин, за якими стартує зростання новоутворення, називається декілька, але жодну з них не можна вважати достовірною. Звичний перелік, наведений в популярних медичних публікаціях, скоріше нагадує список провокуючих факторів у жінок:
- надмірна вага, вік і неправильне харчування (в тому числі і постійні дієти);
- сидячий спосіб життя і відсутність фізичних навантажень;
- шкідливі звички або спадкова схильність;
- нестабільність гормонального фону або надмірне вживання лікарських засобів.
Цей список можна прикласти до будь-якого захворювання у чоловіків і у жінок, але жоден з провокуючих факторів не дає прямої відповіді на питання, чому мільйони людей з подібними проблемами не хворіють на колоректальний рак.
При цьому певна частина населення Землі починає відчувати негативні симптоми, нехарактерні і малопомітні на ранніх стадіях і все більш тривожні по мірі розвитку раку кишечника.
Найбільш правдоподібна гіпотеза – захворювання імунітету, підкріплене збігом кількох обставин. Вона пояснює, чому імунна система, в нормі знищує клітини, схильні до аномального розподілу, допускає їх розвиток у певному внутрішньому органі.
Ознаки і сигнали
Зазвичай на ранніх стадіях захворювання протікає безсимптомно, тому ні фізикальний огляд, ні збір анамнезу не можуть виявити новоутворення. Навіть на другому етапі розвитку проктолог може виявити невелике новоутворення за умови, що воно розташоване на певній ділянці – в прямокишковому просторі, доступному пальпації, та й то, якщо воно вже досягло сантиметрової позначки.
Небезпека раку кишечника здатність метастазувати – поширюватися на інші внутрішні органи. Але цей процес настає тільки після розвитку пухлини до значних розмірів, коли її виявлення можна провести без особливо ретельних та детальних апаратних досліджень.
Але на цьому етапі вже є ураження метастазами, і хвороба визнається неоперабельною. З-за відсутності симптомів на першій стадії і неуважного ставлення до проявів хвороби – на другий, від нього помирає приблизно 22 % всіх хворих.
Орієнтуватися в симптомах людині без медичної освіти досить складно, особливо в латентному періоді, коли розвиток патології не супроводжується вираженими ознаками.
Ідеальним варіантом виявлення онкологічного процесу було б перманентно проведене обстеження, коли на ранніх стадіях застосовується апаратна діагностика – вона дозволяє виявити поліпоз кишечника і постійно присутнє запалення. Саме на цих ділянках і починається найчастіше прискорений поділ клітин і його закономірний наслідок – розростання тканини.
Загальні симптоми у жінок характерні, вони можуть вказувати на будь-яке захворювання шлунково-кишкового тракту або гепатобіліарної системи:
- На ранніх стадіях може спостерігатися поступова втрата ваги, згодом набуває стрімкого характеру. Вона незмінно супроводжується диспепсичними явищами – печією і відрижкою, відсутністю апетиту, іноді слабко вираженою втратою смакових відчуттів і за рахунок цього – колишнього задоволення від прийому їжі. У жінок, часто сидять на виснажливих дієтах, щоб домогтися схуднення, такі зміни спочатку викликають тільки позитивні емоції, загальні симптоми співвідносяться з прийнятою їжею, гастритом, неполадками в печінці. Відсутність болю і виражених трансформацій не дозволяє припустити, що це рак кишечника.
- На ранніх стадіях ще відсутні кишкові кровотечі, результатом яких стає кров у калі, виявлена візуально або при проведенні лабораторного дослідження. Копрограма неодмінно проводиться при печінкових патологіях, однак найчастіше навіть сліди гуморальної рідини приймаються за наслідки геморою, частого у жінок, що народжували. На тлі таких процесів в організмі розвивається анемія. Знижується рівень гемоглобіну, необхідних мікроелементів. На цьому етапі симптомами можуть стати слабкість і млявість, перманентний занепад сил, відсутність звичного життєвого тонусу, апатія, втрата звичайної для жінки рухливості і працездатності.
- Рак кишечника може супроводжуватися субфебрильною температурою, не завжди наявної при онкологічних процесах, але для цього виду новоутворень визнаної характерною особливістю. Скачки температури свідчать про те, що з’явилися гострих процесах і зазвичай призводять до лікаря за допомогою. Субфебрильна температура може ігноруватися, супутні їй озноб і нездужання прийматися за втома, банальний озноб, вплив сезонних змін погоди, застуду. А адже саме перманентна присутність невеликого підвищення – наслідок того, що в організмі присутній постійно протікає запалення, інфекція або колоректальний рак.
- На більш значних етапах проявляються тривожні симптоми – розлад нормальної дефекації – пронос може чергуватися з запором, фекальні маси змінюють звичне забарвлення з-за присутності крові. З’являється відчуття важкості в животі, яке не залежить від прийому їжі, утруднення сечовипускання, болі в області таза.
На значній стадії захворювання у пацієнтки виявляється асцит – збільшення живота до великого об’єму. Це відбувається з-за патологічного стану судин.
Витончення судинних стінок не дозволяє утримувати рідину, вона скупчується в черевній порожнині постійно, і навіть періодичні маніпуляції по виведенню не приносять помітного результату, тому що основна причина продовжує залишатися на місці.
Своєчасне звернення до лікаря дозволило б виявити патологічний процес на стадії, коли з ним можна впоратися. Але відсутність видимих проявів на ранньому етапі призводить до того, що лікування часто виявляється безрезультатним.
Бонус
Щоб уникнути негативного сценарію, досить уважно стежити за собою:
- Періодично обстежуватися на предмет загального стану здоров’я.
- Відслідковувати будь-які зміни зовнішнього вигляду та фізичних параметрів.
- Здавати лабораторні аналізи, призначені терапевтом або профільними фахівцями.
- Вести здоровий спосіб життя, правильно і регулярно харчуватися.
- Проводити своєчасне лікування присутніх в організмі хронічних і системних захворювань.