Прикмети

Народні прикмети — безцінний досвід прадідів

У кожного народу є своя система передбачень, заснована на спостереженнях і досвіді попередніх поколінь.

Слов’яни не створили власних ворожильних систем, але «святе місце порожньо не буває»: у них був свій спосіб передбачення майбутнього. Стародавні слов’яни займалися прогностикою, тобто пророкуванням подій за прикметами і знаменням, що спостерігаються в навколишній природі. Прикмети були завжди тісно пов’язані з порою року. Крім того, кожна прикмета пов’язувалася з особливостями клімату, природою тієї чи іншої місцевості. Але з плином часу наші предки виробили єдину струнку систему прикмет і передбачень по явищах природи і поведінки тварин.

Прикмети своїм корінням сягають у далеку давнину. Засновані на більш ніж тисячолітньому досвіді спостережень, спочатку являли собою найважливішу інформацію для наших предків. Наприклад не було інших аналогів “прогнозу погоди”. Несучи в собі як прикладну функцію, прикмети також є найстарішим пам’ятником української мови. Своєю самобутністю відображаючи живий і барвистий світ нашого фольклору.

Вже давно пішли в минуле часи, коли людина стояла на колінах перед невідомим. Неозорово розсунулися з тих пір межі наших знань і можливостей. Але, як і сотні років тому, глянувши, як горобці купаються в пилу ми чекаємо гарну погоду на завтра. А кішка, що ховає ніс — вірна ознака холодів.