Мікоплазмоз — симптоми і лікування

Що таке мікоплазмоз? Причини виникнення, діагностика та методи лікування розберемо в статті доктора , гінеколога зі стажем в 11 років.

Визначення хвороби, причини захворювання

Мікоплазма (лат. Mycoplasma) — рід мікроорганізмів, що включає більше сотні видів, як шкідливих, так і мирно співіснують з господарем. Це одноклітинні мікроорганізми, які не мають клітинної стінки. Паразитують вони внутрішньоклітинно або на ряді клітин (сперматозоїди, еритроцити крові, фібробласти, макрофаги та ін).

Зустрічаються мікоплазми у людей і тварин. У людини виявляють щонайменше 14 видів мікоплазм. І принципово розрізняють 2 види мікоплазм, що виявляються при обстеженні статевих органів людини.

Виявлена в 1980 році Mycoplasma genitalium є так званим абсолютним патогеном поряд зі збудниками гонореї, трихомонозу, хламідіозу.

Mycoplasma genitalium є недооціненою причиною захворювання репродуктивної системи людини, стійкою, часто безсимптомною інфекцією.

Mycoplasma hominis, описану ще в 1937 році, за сучасними уявленнями відносять до представників нормальної флори статевих шляхів чоловіків і жінок. І лише в умовах імунодефіциту вона здатна до неконтрольованого розмноження з формуванням запальних захворювань сечостатевих шляхів та їх ускладнень.

Симптоми мікоплазмозу

Мікоплазмоз часто протікає безсимптомно. Близько 20% інфікованих генітальними мікоплазмами або носіїв Mycoplasma hominis не пред’являють ніяких специфічних скарг. Симптомні пацієнти скаржаться на періодично виникає помірний свербіж і печіння в області статевих органів, виділення зі статевих шляхів, порушення сечовипускання. Перебіг захворювання часто рецидивуючий, особливо при поєднанні з іншими патогенними або умовно-патогенними мікроорганізмами (частіше анаеробами при бактеріальному вагінозі або вірусами), при стійкості до лікування.

Патогенез мікоплазмозу

Всупереч уявленням про суто генітального шляхи передачі мікоплазм, є дані про можливість передачі мікроорганізмів не тільки в геніальних, але і в оро-генітальних та ано-генітальних контактах, причому в гомосексуальних парах відзначено переважання ректальної інфекції над уретральної.[4] поширення мікоплазм часто здійснюється висхідно (наприклад, у жінок від шийки матки через порожнину матки, маткові труби в черевну порожнину). Плід, проходячи по родових шляхах матері, інфікованої мікоплазмами, має найвищі ризики інфікування. Можливість гематогенної (через кров) і трансплантаційної (при пересадці органів) передачі інфекції доведена у багатьох переважно зарубіжних дослідженнях.

Класифікація та стадії розвитку мікоплазмозу

За типом течії виділяють:

• свіжу урогенітальну мікоплазмову інфекцію (в залежності від активності запалення і скарг пацієнта: гостру, підгостру, уповільнену);
• хронічну урогенитальную микоплазменную інфекцію (часто відсутність явного запалення і скарг пацієнта при виявленні Mycoplasma genitalium або титру Mycoplasma hominis 10^3 і більше);
• носійство мікоплазм (виявлення Mycoplasma genitalium або титру Mycoplasma hominis менше 10^3 при відсутності будь-яких «підозрілих» для лікаря або пацієнта проявів).

По локалізації можливі:

• уретрит (запалення сечівника) у чоловіків і жінок;
• вагініт (запалення піхви);
• цервіцит (запалення шийки матки);
• ендометрит (запалення внутрішньої вистилки матки);
• сальпінгіт (запалення маткових труб);
• бартолініт (запалення великої залози передодня піхви);
• баланіт/баланопостит (запалення головки статевого члена);
• простатит (запалення передміхурової залози);
• орхіт (запалення яєчка);
• епідидиміт (запалення придатка яєчка);
• пієлонефрит (запалення нирок);
• проктит (запалення слизової оболонки прямої кишки).

Ускладнення мікоплазмозу

Серед потенційних ускладнень перебігу генітальної мікоплазменной інфекції виділяють:

• жіноче і чоловіче безпліддя;
• невиношування плоду;
• хронічний ендометрит і асоційована з ним маткова форма безпліддя;
• первинна плацентарна і вторинна фетоплацентарна недостатність, затримка росту плода;
• висока перинатальна захворюваність і смертність (патологія плода або дитини, що виникла внутрішньоутробно, в період пологів або в новонародженості);
• аномалії розвитку плода;
• передчасні пологи і патологічний перебіг післяпологового періоду (кровотечі, інфекційні ускладнення та інше).

Спостерігається високий взаємозв’язок між мікоплазменной інфекцією і різними видами раку органів, потенційно уражених мікоплазмами.

Останнім часом все більше досліджень, що доводять взаємозв’язок Mycoplasma hominis з формуванням онкопроцессов репродуктивної сфери, зокрема, раку передміхурової залози, гнійними запальними захворюваннями малого тазу у жінок.

Діагностика мікоплазмозу

Обстеженню на мікоплазми підлягають пацієнти з запальним захворюванням тазу, стійким уретритом або цервицитом, неплідністю, невиношуванням вагітності, перед плануванням вагітності або перед участю в програмах допоміжних репродуктивних технологій.

При лабораторній діагностиці досліджують матеріал з уретри( сечівника), шийки матки (цервікального каналу), першу порцію вільно випущеної сечі, секрет простати, аспірат з порожнини матки. Посів на мікоплазми з визначенням чутливості до антибіотиків є оптимальним методом пошуку Mycoplasma hominis. Пошук Mycoplasma genitalium здійснюється методом ПЛР. Виявлення антитіл до Mycoplasma genitalium і Mycoplasma hominis в крові пацієнта вважається неприпустимим методом діагностики асоційованих з мікоплазмами захворювань.

Обстеження жінок проводиться в першій половині менструального циклу, не раніше п’ятого дня з початку менструації.

Допускається і в другій половині циклу, не пізніше, ніж за п’ять днів до очікуваного початку менструації.

Якщо є виражені симптоми запалення, діагностичний матеріал збирається в день звернення.

Мінімум три доби до взяття матеріалу рекомендується утриматися від спринцювання піхви.

Не рекомендується взяття біоматеріалу раніше 24-48 годин після статевого контакту, інтравагінального УЗД і кольпоскопії.

Рекомендується брати матеріал не раніше, ніж через 14 днів після застосування місцевих антибіотиків та антисептиків (свічки, креми, гелі), і не раніше, ніж через 1 місяць після застосування антибіотиків перорально.

Якщо для дослідження беруть зішкріб з уретри, збір матеріалу проводять до або не раніше 2-3 годин після сечовипускання.

Перед взяттям секрету передміхурової залози рекомендується статеве утримання протягом не менше двох днів. Взяття біологічного матеріалу повинне проводитися строго до початку застосування антибактеріальних препаратів або не раніше, ніж через 10-14 днів після їх відміни (для місцевих антибіотиків), і не раніше, ніж через один місяць після застосування антибіотиків перорально.

Еякулят пацієнт збирає в стерильний контейнер самостійно методом мастурбації. Збір секрету простати виконується підготовленим медичним персоналом після масажу передміхурової залози.

Якщо планується дослідити сечу, слід збирати першу ранкову порцію сечі в кількості 20-30 мл в стерильний контейнер. Не рекомендується здавати аналіз на тлі прийому антибіотиків.

Лікування мікоплазмозу

Mycoplasma genitalium є мікробом, виявлення якого в мазку з статевих шляхів є абсолютно ненормальним, а викликане ним захворювання “урогенітальна мікоплазменна інфекція” (раніше іменувалася генітальним мікоплазмозом) підлягає обов’язковому лікуванню незалежно від скарг пацієнтів.

Препаратами вибору вважаються доксицикліну моногідрат та джозамицин, хоча останнім часом з’являються дослідження, що показують погані результати лікування доксицикліном і рекомендують кількаразовий прийом азитроміцину в якості первинного лікарського засобу.

Щоб уникнути хронізації інфекції, виникнення ускладнень і резистентності мікроба до антибіотиків, коли повторно гостру інфекцію буде просто нічим лікувати, доцільно проходити курс лікування захворювання строго за рекомендацією лікуючого лікаря з адекватними дозуванням препарату та тривалістю курсу лікування не менше 10 днів.

Виявлення Mycoplasma hominis змушує лікаря призначати антибактеріальну терапію у випадках:

• клінічних проявів захворювання;
• виділення мікроорганізмів у пацієнтів з безпліддям, втратами вагітності або в рамках підготовки до вагітності;
• виділення мікоплазм при ускладненому перебігу вагітності, якщо є високий ризик інфікування плода.

Антибіотики призначають з урахуванням чутливості мікоплазми за результатами бакпосева з антибіотикограмою. Курс лікування — 7-14 днів.

Одночасно з антибактеріальними препаратами призначають протипротозойні засоби (метронідазол) і протигрибкові засоби, Засоби для відновлення мікрофлори кишечника і піхви, нормалізують pH вагінального секрету.

Ефективність лікування захворювань, спричинених Mycoplasma genitalium, оцінюють через 4 тижні після закінчення лікування методом ПЛР. При лікуванні захворювань, викликаних Mycoplasma hominis, контроль кількості мікоплазм визначають методом бакпосіву.

Що важливо, обстеженню та лікуванню підлягають партнери хворого або потребує лікування людини.

Прогноз, профілактика

При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий. Профілактика полягає у використанні презерватива при всіх видах статевих контактів, особливо з новим, необстеженим статевим партнером. Для жінок важливо підтримувати здоровий баланс і кислотність піхвової мікрофлори, порушення яких сприяють неконтрольоване, надмірне і неправильне використання антибактеріальних, протигрибкових, гормональних препаратів, порушення особистої гігієни статевих органів; часті і надмірні вагінальні душі, спринцювання, використання сперміцидів, кишкові дисбактеріози, практики незахищених ано-генітальних контактів та інше.

Існування різних видів мікоплазм, безліч різноманітних думок з приводу лікування мікоплазменної інфекції, схем і пропонованих методик лікування часом лякає і плутає пацієнта, не даючи йому легко, грамотно і науково обґрунтовано впоратися з не найскладнішим інфекційно-запальним захворюванням статевої сфери.