Skip to content
- Килина Федосевна до чужих хлопців милосердна.
- Аль я не рожен, не хрещений, аль я чужий вік заїв?
- Без хвоста і пичужка не красива (не красна).
- Білі руки чужі труди люблять.
- Бережи чуже, а своє – як знаєш.
- Беруть завидки на чужі пожитки.
- Бити кого чужою рукою.
- Хворий зуб у себе в роті. За чужою щокою зуб не болить.
- В чужих руках окраєць за ковригу (кус за кусень).
- В чужих руках шмат (пиріг) великий, а як нам дістанеться, малий здасться.
- В чужих руках нігтик з ліктик.
- В чуже спасіння не вкупайся (про молебнях).
- В чужій загороді худоби не наплодиш.
- В чужий монастир зі своїм статутом не ходять.
- В чужій калитці – не в своїй діжі: не смекнешь, є тісто, аль порожнє місце.
- В чужій калитці, не в своїй діжі: не вгадаєш, є тісто, аль порожнє місце.
- В чужий город не пустять козла полоти.
- В чужій прудок не кидай неводок!
- В чужій руці кус і довше і товще.
- В чужій сорочці шукати бліх. Тримайся, воша, свого кожуха.
- У чужому оці порошинку бачимо, а в своєму колоди не помічаємо.
- В чужому городі капусту садити (про чужих справах піклуватися).
- В чужій сукні не накрасуватись.
- В чужому хліві овець не рахують.
- Бачить і кривий, на кому свитка чужий.
- Вільна (чужа) скотина – не тварина.
- Все нам печаль по чужих печей, а своя немов ялова.
- Вчуже добрі смішки.
- Де пичужка не літала, а в нашу клітину потрапила (або: а до нас потрапила в клітку, а наших рук не минула).
- Гложе мене собака, та чужа (та не своя; так невідома).
- Дешева риба на чужому блюді.
- Дивуватися нічому, дай бог кожному (говір., коли хто глумиться над чужою бідою).
- Добрий чоловік — чужого не жаліє.
- Дурень вчиться на своїх помилках, а розумний на чужих.
- Їж чужі пироги, а свої, а свій хліб) вперед бережи!
- Жили славою, а померли – чужий саван.
- За своє постою, а чуже не візьму. За своє вступайся, а за чуже не хапайся!
- За чужим добром не ганяйся з багром!
- За чужим поженешся – своє втратиш.
- За чуже пиво приймати похмілля. На чужому бенкеті похмілля.
- За чужою головою поливай, як водою (т, е. чужого берегти нічого).
- Заздрісний за чужим щастям сохне (чахне).
- Закрий чужий гріх – бог два простить!
- Займаєш чужі, віддаєш свої.
- Засечено в ледку, та в чужому погребку.
- Зайшов в чужу кліть молебень співати.
- Злидні скачуть, неволя вчить, а чужі хліби спати не дають.
- Золото з золотом свивалось, перлина з другою скаталась (дружка про молодих).
- З чужої кишені платити легко.
- З чужого обіду не соромно не ївши встати.
- З чужої мошни не шкода і подати (милостиню).
- З чужої мошни платити не тяга.
- З чужої спини ремінці кроїти.
- З-за свого добра крізь пальці дивись, а чуже притримуй!
- Шукав (Желаючи) чужого, своє втратиш.
- Шукаючм чужаго, а своєму заридає.
- Як чужу біду – я водою розведу; а на свою біду – сиджу та дивлюся.
- Кому від чужих, а нам від своїх.
- Кінь не свій, поганяй, не стій! Коні чужі, хомут не свій – поганяй, не стій!
- Крої свою дах, а крізь чужу не замочить.
- Хто любов несе, а хто чуже пасе.
- Хто бажає чужого, скоро своє втратить свій втратить).
- Гаразд зі своєю ложкою та по чужим обідам.
- Легко чужими руками жар загрібати.
- Або чужу шкуру (голову) добути, або свою віддати.
- Краще віддати своє, ніж взяти чуже.
- Краще втіха в нещасті — чужі нещастя.
- Ллє воду на чужий млин.
- Люби собінка (своє), люби і оскобинку (т. е, огороджене дужкою, чуже).
- Любив дід чужий обід.
- На свій розум не сподівайся, а за чужий не тримайся!
- На чужі гроші запоєм п’ємо.
- На чуже багатство не сподівайся, своє бережи!
- На чуже добро і очі спалахують.
- На чуже добро руки сверблять. Чуже заздрісно.
- На чуже надійся, а свою паси!
- На чуже пиво не надуешь рила. Надувшись, не вип’єш.
- На чужий двір вилами не вказуй (не паплюж людей).
- На чужій живіт дивись та сохни.
- На чужий коровай рота не роззявляй.
- На чужий коровай рота не роззявляй, а раніше вставай та свій затівай (затирав)!
- На чужий шматок не пяль роток, а свій припаси, так і в рот понеси!
- На чужій конячці не наїздишся. Чужа одежина не надежа.
- На чужий роток не накинеш хустку.
- На чужій рада до заклику не ходи!
- На чужій спині беремя легко.
- На чужій спині легко.
- На чужій сторонушке радий своїй воронушке.
- На чужому горбу добре в рай в’їжджати.
- На чужому току немає користі мені. На чужій кус не дмухаю у вус.
- На чужому жиру (тобто добре) недалеко заїдеш..
- На чужу кашу сподівайся, а своя б в печі була.
- На чужу купу нічого очі здутися животик.
- Над чужою роботою не надсаживайся!
- Не бережи своє, бережи чуже.
- Не вірте словам ні своїм, ні чужим, вірте тільки справам і своїм, і чужим.
- Не давай моє біло рукодельице чужим людям на поруганьице.
- Не дери (Не выголяй) глаз на чужой квас, а раніше вставай та свій затирав (затівай)!
- Не до чужої печалі, і своєї ще з плечей не завантажили.
- Не чекає Мартин чужих полтин; стоїть Мартин за свій алтин.
- Не закривати стати чужою діри своїм рукавом.
- Не зарься на чуже, своє бережи!
- Не засаливай вус на чужій кус! Не гостри зубки на чужі шматки!
- Не сподівайся, Роман, на чужу кишеню!
- Не сподівайся, дід, на чужій на обід!
- Не наша справа, попове; не нашого попа, чужого.
- Не плач (Не сумуй), мати, за чужим дитяти!
- Не путайся в чуже лико! Не лізь, Оленка, де не питають!
- Не радісний чужий обід, як свого будинку немає.
- Не радій чужому безвременью, сам під богом.
- Не розводь усок на чужий шматок!
- Не розводь усок на чужий шматок.
- Не сідай-під чужий паркан, а хоч в крапивку, та під свій.
- Не стільки бентежить свій збиток, скільки чужий зиск.
- Не твоя (Не наша) печаль чужих дітей качати.
- Не труни на чужій пролуб, свою протяпай, так хоч ляпай!
- Не вказуй на чужій зарод (поклажу хліба) вилами (або: на чужий двір).
- Не вкрав, а знайшов – в чужій кліті.
- Не шевель чужий щавель, а свій набери, так як хошь воруши!
- Нема тобі діла, Федосія, оббирати чужі колосся!
- Одна тільки сваха за чужу душу божиться.
- Він дивиться чужими очима, слухає чужими вухами.
- Від чужих воріт не соромно ні з чим відійти. Від чужих воріт живе і поворот.
- Від чужих нажитков не нажити пожитків.
- Охав дядько, на чужі гроші (статки) дивлячись.
- По чужих кишенях не шукай, свої стереги!
- По чужих ран та чужим салом мазати не збитково.
- По чужій шкурі не боляче.
- Пошкодуєш чуже – бог дасть своє.
- Пожалій чуже – бог пошле своє.
- Повно чужих кіз вважати: адже не казку писати (не ревізію).
- Прогнали Варвару з чужого анбару.
- Рад би душею, хай хліб-пов чужий.
- Розкидали палиці на чужі галки.
- Ріж, вовк, чужу кобилу, та моєї вівці не чіпай!
- Рідна сторона — мати, а чужа — мачуха.
- З чужого коня посеред бруду — геть.
- З чужого коня середь бруду геть.
- Сватання – душогубство. Сваха чужі гріхи на душу. бере.
- Своє добро в жменьку збирай, чуже добро цього, рассевай!
- Своє добро сію, вію, чуже – жну, пожинаю.
- Своє добро втрачає, а чужого бажає.
- Своє добре втрачає, а чужого бажає.
- Своє втративши (ті. е, промотав), чужого не шукають.
- Свого коня ляпанцем, чужого коня кругляком.
- Свого не забувай, а чужого не замай!
- Свої собаки гризуться, чужа не приставай!
- Свій з своїм лайся, а чужий не вяжись (не мешайся, не вплутуватися)!
- Свій з своїм считайся, а чужий не вступайся!
- Свій сухар краще чужих пирогів.
- Свій у печі, та не чіпляйся до чужої мови!
- Своя шкіра сорочки дорожче. Своя рогожа чужий пики дорожче.
- Вважати в чужих кишенях легше, ніж у своїх.
- Ситний чужий обід, а все тільки на одну добу.
- Хороша Маша, та не наша. Не дери глаз на чужой квас!
- Хороша риба на чужому блюді.
- Хороша риба, та на чужому вона блюді.
- Добре їздити, у кого свій батіг – на чужих коней.
- Ніж чуже одонье утоптувати, своє б хоч як-небудь поклав.
- Що кому за діло до чужого діда (до чужого тіла)?
- Що мені до чужих? Так пропадай хоч і свої!
- Чужа одежина не надежа, чужий чоловік не годувальник.
- Чужа біда – сміх, (помора).
- Чужа біда за сахар.
- Чужа болесть дасть поїсти, а про свою біду і сказати не можу.
- Чужа вина не прощеная.
- Чужа душа – загадка. Чужа душа – темний ліс. У чужу душу не залізеш. Чужа душа – дрімучий бір.
- Чужа душа не тік: не заглянеш.
- Чужа душа — темний ліс.
- Чужа корова, що видоєна, що висмоктана – все одно.
- Чужа ноша не тягне (тобто не турбує).СВОЄ – ЧУЖЕ
- Чужа кривда (біда, нагота) не разжива.
- Чужа печаль з розуму звела, а за своєю потужити нікому.
- Чужа свиня та в чужому городі – вовк її ріж і з городом-то!
- Чужа сльоза – вода (що з гуся вода).
- Чужа сторона без вітру сушить, свекруха-матінка без петлі душить.
- Чужа шкіра не болить.
- Чужи дурні – чудо каки, а наші дурні – казна-як!
- Чужі грошики зубасті.
- Чужі гроші свої з’їдають (про ростах).
- Чужі діти швидко ростуть.
- Чужі кури ростятся, а наші тільки стирчать.
- Чужі півні співають, а на наших тіпун напав.
- Чужі руки легкі, та не до серця.
- Чужі руки — не своя голова.
- Чужі полотна настятся (ст. е. біляться), а наших і в суровье не бувало.
- Чужим багатий не будеш. Чуже добро не про запас.
- Чужим всяк тороват.
- Чужим добром – піднось відром.
- Чужим добром не разживешься. Чужа пожива не разжива.
- Чужим добром нахваляється, а своє іод лавку ховає.
- Чужим здоров’ям хворий. Дивлячись на людей, сохне.
- Чужим і великим (тобто і багатьом) не нажитися.
- Чужим обідом гостей пригощати не збитково.
- Чужим розумом не зібрати будинок.
- Чужим виродком коришь, над своїм казнишься.
- Чужим хлібом життя не прожити.
- Чужим хлібом та чужим розумом недовго проживеш (не багато наживеш).
- Чужими руками та жар загрібати.
- Чужих немає, а своїх мало. Що наше, того нам і не треба.
- Чужого шукаючи, своє втратив (напис на черепі Святослава).
- Чужого на свій аршин не міряй!
- Чужого не бери, свого не давай!
- Чужого не бажай, а свого не гай (тобто не мотан).
- Чужого не хапай, свого не кидай!
- Чужого соромно, а свого шкода.
- Чуже бережи, а своє бережеться саме.
- Чуже беречи – не своє труїти.
- Чуже веретенце бери, та й свій залиш!
- Чуже взяти своє втратити.
- Чуже вино і пив би, і лив би, і скупатися попросив би.
- Чуже горе оханьем пройде. Легка побути налюде (арханг.).
- Чуже добро страхом обгороджено.
- Чуже добро страхом обгороджено. На чуже сам не свій.
- Чуже і хороше постыло; а своє і худе, так мило.
- Чуже не міцно і велике, а своє і мале, та праве.
- Чуже не споро, пропаде скоро; а своє держи, так як хоч тереби.
- Чуже віддати своїм доплатити (не біда заплатити).
- Чуже сіно катає, своє гноїть.
- Чужою бідою ситий не будеш.
- Чужий гріх прикрити, не оголити себе.
- Чужий дурень – ха-ха! а свій дурень – ох-ох! Чужий дурень – веселощі, а свій – безчестя.
- Чужий і хліб солодший калача.
- Чужий мед гіркий. Чужі хліби приедчивы.
- Чужий мішок, хоч выворотить, так отрясти.
- Чужий чоловік милий, та не жити мені.з ним; а свій осоружний, волочитися з ним.
- Чужий обід солодкий, та не суперечка.
- Чужий птахи не вважати (сглазишь).
- Чужий син – не дітище. Чужий розум – не розум.
- Чужий син дурень – сміх, а свій син дурень – смерть (сором).
- Чужий талан скоро росте, а наш ні повзе, не лізе.
- Чужий розум до порога. Чужий розум не попутник.
- Чужий хліб у горлі летухом співає.
- Чужий хліб гіркий. Чужим кусом пригнітишся. Чужий хліб рот дере. Чужий кус в рот не йде.
- Чужого сміху (тобто біді) добре сміятися: посмійся своєму!
- Чужу ріллю оре, а своя в поклади.
- Чужу біду руками (бобами, на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу.
- Чужу біду руками розведу.
- Чужу біду, не посоля, уплету, а свою, і посахарив не проковтну.
- Чужу дах криє, а своя тече (а своя капає, а підлогу свою крапель).
- Чужу курку хоч дері, а за хохол тримай!
- Чужу курочку щіплі, а за крильце тримай!
- Чужу пашенку орати – насіння втрачати.
- Чужу печаль і з хлібом з’їси, а своя і з калачем в горло не йде.
- Чуже жито віяти – порошить очі.
- Чужу сторону ніхто проти свахи не нахвалить.
- Чужу траву косити, а своя в дрантя.
