Skip to content
- Богу слава, а попові — коровай сала.
- Були і кістки, та все на цвинтарі.
- Були кістки, та лягли на цвинтарі.
- В церкву ходять по дзвону, а в гості — за покликом.
- Дівка після змови на вулицю, ні до церкви не ходить.
- Вдома рятуйся, а до церкви ходи!
- Шкода батька, так везти на цвинтар.
- Життя, що в раю. Жити, що попадье за попом.
- Ігумен — за чарку, а братія — за ковші.
- Ігуменові діло, а братії – зась!
- Як бог попустить.
- Як поп попадю береже (одним одна).
- Кою гріх тебе поплутав!
- Дзвін до церкви людей кличе, а сам ніколи не буває.
- Комусь нудно, а попові — в мошно.
- Хрестова церква і хрести править (див.”Нова скрижаллю”).
- Хто попу не син, той не законний син.
- Мертвих з цвинтаря не носять.
- Мені вагітніти, тобі примхи носити (говорить наречена, гризучи зубами церковний замок, при вході до вінця. Смол.).
- Не сподівайся попадя на попа: тримай свого козака (батрака).
- Не відібрала попу новини, хліба не продавай!
- Першу мерлушку попу на узлісся!
- Перший дзвін – чортів розгін, інший дзвін – перекстись, третій дзвін – оболокись (одягнися, іди в церкву).
- Погостювали — пора і честь знати.
- Попу, що сніп, що стіг – все одне все мило).
- Ситий паламар, і попу подає.
- Хліб-сіль не попустить ворога створити зла.
- Хоч церква і близько, та ходити слизько, а кабак далеченько, та ходжу потихеньку.
- Церковне достїнство – убогих багатство.
- Церковне стяжанье – боже.
- Що не мило, то в попу кадило.
- Що попові не мило, то дьячку в кадило.
- Чужий розум до порога. Чужий розум не попутник.
