Сонце шанували здавна всі народи світу, тому що розуміли, що без нього неможливе життя на Землі. Це важливе джерело світла і тепла. Прислів’я та приказки про сонце демонструють шанобливе і дбайливе ставлення людей до цього небесного світила. Сонячне світло в народних висловах асоціюється з добром, ласкою і великою силою життя. Схід сонця уособлює новий день, тепло і радість.
- Біда знайде, хоч і сонце зайде.
- У червні сонце високо – з ранку до вечора далеко.
- Де светлячку з сонцем змагатися.
- Гріло б сонце, а місяць як хоче.
- Навіть найвища гора – і та не затулить сонце.
- Засвітить сонце і в наше віконце.
- Землю красить сонце, а людину праця.
- Зима на літо працює, а літо на зиму.
- Взимку сонце немов мачуха: світить, та не гріє.
- І на сонці бувають плями.
- Мішком сонця не впіймаєш.
- Світ освітлюється сонцем, а людина знанням.
- Не заслонишь сонце рукавицею, не вб’єш молодця небылицей.
- При сонечку тепло, при матері добро.
- Червоне сонечко на білому світі чорну землю гріє.
- Сонця не закриєш, а правду не приховаєш.
- Сонця нема, так і місяць світить.
- Сонце встає, так і день настає.
- Сонце літом гріє, та взимку морозить.
- Сонце затьмиться, народ не сломится.
- Сонце низенько, так і вечір близенько.
- Сонце пригріє – все встигне.
- Сонце свого світла нікому не шкодує.
- Сонечко в дорозі не спіткнеться.
- Сонечко сідає – барак веселиться.