Що за захворювання синдром Аспергера

Одна з форм вродженого аутизму, довічна дисфункція, що відбивається на сприйнятті людиною навколишнього світу, обробці надходячої ззовні інформації, ставленні до людей, – це синдром Аспергера. Вчені описують його як сукупність психічних розладів, різною мірою зачіпають стан людини.

Прихована дисфункція – синдром Аспергера

За зовнішнім виглядом людини визначити, що він з дитячих років страждає аутизмом, що у нього синдром Аспергера, що це таке, як виявляється – у дорослому віці практично неможливо. Виражені в дитинстві симптоми аутизму у дорослого згладжуються. Тим не менш, у людини залишаються деякі труднощі в соціальній адаптації.

По МКБ-10 синдром Аспергера класифікується, як загальний розлад розвитку психіки і приховано під кодом F84.

Сюди вчені відносять групу розладів, що виражаються відхиленням в соціальній адаптації, відсутністю комунікабельності, наявністю обмеженого, стереотипно повторюючогося комплексу інтересів і дій. За таких відхилень у всіх ситуаціях проявляється кожна людина, що має синдром Аспергера.

Даний розлад доставляє дорослій людині труднощі:

• у соціальній комунікації;
• у взаємодії з оточуючими;
• у соціальній уяві, уявлення про навколишньої дійсності.

Це три основні галузі, де можна помітити прояв синдрому Аспергера. Що це таке, часто не усвідомлює сам хворий чоловік, його симптомів не помічають оточуючі люди, просто вважають людину дивним, особливим.

Тріада порушень – це синдром Аспергера

Зустрічаючись з іншими людьми, здорова людина формує про них своє враження, грунтуючись на міміці, голосових інтонаціях, роботі язика при проголошенні слів. Але у людини з синдромом Аспергера важко визначити, чи щасливий він, сердиться або засмучений. Зовнішні вирази емоцій у таких людей просто відсутні.

Людина з синдромом Аспергера що це таке не показує оточуючим, сам того не усвідомлюючи. Йому важко даються інтонаційні зміни голосу, мімічний вираз емоцій, жестові виразні рухи. Для здорової людини це було б нормою. Але людині з синдромом Аспергера з-за цього важко спілкуватися, працювати з іншими людьми, все нове в оточенні викликає у них тривожний, неспокійний стан, повну розгубленість.

На відміну від симптомів класичного аутизму синдром Аспергера викликає менші мовні труднощі, людина з таким захворюванням до дорослого віку має інтелект середнього рівня.

Діти з таким синдромом здатні до навчання у відповідних для них умовах, але у них на все життя залишаються:

• дислексія – порушення здатності оволодіти навичками читання і письма;
• апраксія – порушення спрямованих рухів із збереженням елементарних рухових навичок;
• діспраксією – розлад у виконанні щоденних дій з ускладненням мозкової інтеграції між рухами та їх функціями;
• дефіцит уваги – біологічна мозкова незрілість, attention deficit hyperactivity syndrome, що позначається абревіатурою СДУГ. Це розлад функцій уваги, що супроводжується гіперактивністю;
• схильність до епілептичних припадків.

При правильному медичному супроводі люди з синдромом Аспергера (що це таке, знають всі психіатри) здатні жити незалежно від оточення.

Симптоми синдрому Аспергера

Головні труднощі в житті людей з синдромом Аспергера: що це таке, не бачать в людині оточуючі його люди.

Основні симптоми виражаються:

• труднощами в соціальному спілкуванні;
• складністю вираження емоцій;
• утрудненням розуміння жестів, виразів облич, голосових інтонацій оточуючих людей;
• утрудненням розуміння початку і завершення бесіди, вибору теми розмови;
• неможливістю використання складних фраз, довгих речень; нерозуміння структурної мови оточуючих;
• нерозумінням жартів, метафор, саркастичних висловлювань – їм заважає їх вроджена буквальність сприйняття мови.

Знаючи, що в оточенні є людина з синдромом Аспергера, треба допомагати йому розуміти мову, висловлюватися, звертаючись до нього, чітко, конкретно, лаконічно. Треба підтримувати такої людини в спілкуванні, щоб спроба створити з ним дружні стосунки не викликали у нього тривожності, хвилювання.

У чому причини вродженого синдрому Аспергера

Причини синдрому Аспергера знаходяться в стадії вивчення фахівцями різних медичних центрів, університетів. Їх новітні дослідження показують, що зміни в розвитку мозку викликаються поєднанням генетичного та екологічного чинників. До цього не мають відношення середовище виховання, соціальні умови.

 

Статистика показує, що синдромом Аспергера сьогодні відзначені 20-25 чоловік на кожні 10 тисяч населення планети. Причому чоловіки бувають вражені такими відхиленнями психіки в 8 разів частіше, ніж жінки.

Дослідження показують біологічні причини такого психічного порушення, що виражаються в структурних змінах специфічних областей мозку. Аномальну міграцію клітин вчені бачать в деяких відділах головного мозку вже під час розвитку плоду. Дослідники відзначають аномальний ріст нейронних зв’язків лобових часток мозку з лімбічною системою, з скроневими відділами. У нормі ці зв’язки відіграють головну роль у формуванні здібностей людини до правильного освоєння вищих мозкових функцій.

Відзначається важлива роль генетичного фактора. Практика статистики показує, що в 37-90 % випадків синдром Аспергера є спадковим і в 15 % випадків зареєстровані як причина патології генетичні мутації. До причин розладів аутистичного типу вчені відносять похилий вік батьків, маленька вага народженої дитини. Вивчення причин даної патології триває.

Бонус

1. Подальше вивчення причин формування синдрому Аспергера з ранніх стадій розвитку мозку у плода дозволяє сподіватися на розробку дієвого лікування.
2. Люди, які зуміли розглянути такої людини в своєму оточенні, повинні не насміхатися над ним, заганяючи його в стан тривоги, розгубленості, а допомагати в соціальній адаптації.
3. Дітей з встановленим синдромом Аспергера сьогодні лікують медикаментозно і психологічними заходами впливу. Батькам важливо своєчасно помітити у дитини відхилення, щоб вчасно почати лікування і соціальну корекцію.
4. Перші симптоми синдрому Аспергера можна помітити у дитини вже в 9-12 місяців. Особливо яскраво симптоми виражаються до 3-річного віку.