Стрептодермія — група інфекційний дерматологічних захворювань, для яких характерна поява на шкірі округлих гнійних лущаться елементів. Викликає стрептодермію представник умовно-патогенної мікрофлори — стрептокок, при змішаній формі — стрептокок і стафілокок.
Стрептодермией частіше хворіють діти. Вона може бути як самостійним захворюванням, так і розвиватися на тлі інших хвороб (ГРВІ, атопічний дерматит, вітряна віспа і т. д.).
Причини
Стрептококи живуть на шкірі більшості людей і не завдають їм шкоди, однак при зниженому імунітеті достатньо найменшого ушкодження шкіри, щоб мікроб міг проникнути в шкіру і запустити інфекційний процес.
Вхідними воротами для інфекції може стати будь-яка тріщинка, подряпина, поріз, роздратування або разчіс на місці укусу комара.
Стрептодермія заразна. Для зараження зовсім не обов’язковий безпосередній контакт з хворим: інфекція передається контактно-побутовим шляхом, наприклад, через іграшки і загальні предмети.
Сприятливими факторами для розвитку хвороби можуть стати недотримання елементарних гігієнічних правил, авітаміноз, гормональний збій, цукровий діабет.
У сезон застуд захворюваності стрептодермией сприяє збільшення числа стрептококових ангін. У цьому випадку можливе більш рідкісний для цього захворювання, спосіб зараження — повітряно-крапельний, коли збудник потрапляє при чханні хворого на пошкоджену шкіру.
Клінічна картина
Через тиждень або 10 днів з моменту зараження на шкірі з’являються округлі рожеві плями, на місці яких згодом утворюються невеликі пухирці, наповнені рідиною. Звичайно висипання з’являються на обличчі, руках, ногах, животі і сідницях і супроводжуються сверблячкою, часто сильним, поганим самопочуттям.
У дітей може спостерігатися підвищення температури і збільшення лімфовузлів.
Найчастіше зустрічаються поверхневі стрептодермії.
Для стрептококового імпетиго характерно утворення поодиноких розрізнених бульбашок (фліктен), схильних до злиття. Після того, як вони лопаються, утворюються кірочки, а потім — синювато-рожеві цятки.
При бульозної імпетиго фліктени частіше утворюються на кистях, стопах і гомілках і відрізняються великим розміром. Після їх розтину залишаються поверхневі ерозії, які можуть ускладнити процес.
При стрептококовій заїді фліктени, що з’являються в куточках рота, незабаром лопаються, утворюючи вкриті жовтуватими корочками тріщини. Такі вогнища можуть утворюватись у крил носа і біля зовнішнього куточка ока.
Якщо запальний процес стрептококової природи розвивається близько нігтьової пластини, що часто буває при задирках, травмування кутикули і контакті травмованого місця з збудником, діагностують нігтьової панарицій.
Також зустрічаються стрептодермія нігтьових валиків (у дітей, гризуть нігті), стрептококова попрілість, а також суха стрептодермія, при якій немає фліктен, а утворюються круглі рожеві сверблячі плями, покриті лусочками. Такі осередки у дітей з’являються на обличчі, тулубі або розгинальних поверхнях.
При глибокій формі стрептодермії (вульгарній ектиме) на ногах і тулубі, іноді на руках, утворюються великі виразкові елементи з щільною буро-коричневою кіркою, залишають помітні рубці. Ця форма захворювання в основному зустрічається у виснажених людей і хворих, які страждають важкими захворюваннями.
Стрептодермії можуть протікати локально або дифузно, вогнища швидко розповсюджуватися по всьому тілу. При інтертригінозний формі інфекційний процес розвивається в складках шкіри.
Також стрептодермії можуть мати хронічний перебіг, переважно у хворих з цукровим діабетом, нирковою недостатністю та іншими серйозними хворобами.
Діагностика
Діагноз «стрептодермія» ставиться дерматологом на підставі огляду і результатів мікроскопічного дослідження мазка. При необхідності може бути призначений тест на чутливість збудника до антибіотиків, а також загальний і біохімічний аналізи крові, обстеження на гельмінтози, реакція Вассермана і консультація імунолога.
Лікування
При легкій формі стрептодермії буває досить місцевого застосування анілінових барвників і антибактеріальних мазей. Але частіше все ж додатково призначають вітаміни, загальнозміцнюючі препарати, фізіотерапію. Може знадобитися і системне призначення антибіотиків.
Пацієнту рекомендують тимчасово не приймати ванну і душ, носити одяг з натуральних тканин і дотримуватися гіпоалергенної дієти.
Профілактика
Профілактика включає дотримання гігієни, обробку будь-яких уражень шкіри і здоровий спосіб життя.
