Татарські прислів’я та приказки відображають різні сфери життя. Всі вони мають повчальний зміст. Одні вислови вчать бути справедливою і чесною людиною. Інші повчають справжню дружбу. Треті вчать тому, що перш ніж щось зробити, треба добре подумати. Четверті радять, як поступати в різних ситуаціях. Татарська мудрість розвиває у людей основні принципи нормального людського життя.
- Без бджолиних укусів меду не буває.
- У тому, що кажан не бачить вдень, не винне сонце.
- Два кавуни під пахвою не вмістити.
- Два мулли – одна людина, один мулл – півлюдини.
- Двоє б’ються – третій не чіпляйся.
- Якщо золото впаде в бруд, воно не стане з-за цього міддю.
- Голка хоч і мала, так боляче колеться.
- З одного волоса аркан не сплетеш.
- З п’яти пальців який не вкусиш, всякий боляче.
- Коли є їжа, ложка знайдеться.
- Коли пастухів багато, барана вовк з’їсть.
- Коли пастухів багато, вівці дохнуть.
- Хто поспішить, той обпечеться супом.
- Хто сам впав, той не заплаче.
- Хто поспішає – себе згубив, хто не поспішав – свою справу закінчив.
- Куди передні колеса, туди і задні.
- Саме дерево гірко, а солодкі сливи.
- Став замикати стайню, коли коня вкрали.
- У змії не побачиш голови, у мулли не побачиш частування.
- Розумному – натяк, дурному – палиця.
- Людина пестр зсередини, а тварина зовні.
- Чужа душа – бездонне море.
- Чуже горе – після обіду.
- Чужий свято, як горобець, власне свято, як ведмідь.
- Яйце не вчить курку.