Завжди дітей прощають мами за всі образи, що наносять…
Скажу тобі сьогодні прямо: прошу вибачення я дуже!
* * *
Прийми, мама, мої вибачення,
Що тобі я в сум’ятті пишу.
Знаю, немає мені, звичайно, вибачення, але спокоєм твоїм дорожу…
І прошу за образи безглузді
Мене серцем, душею пробачити.
Не мала бути права я нервовою, мені з виною важко дуже жити!
* * *
Мамочка, прошу я вибачення.
Ображати тебе ж – злочин!
Ти образи не тримай на доньку і проси тепер всього, чого захочеш!
* * *
Мам ображати – великий гріх.
Я згрішила, в цьому каюся…
Прошу вибачення при всіх, від своєї дурості я маюся.
За наш розлад себе корю, язик свій довгий, це нерви.
Тебе пробачити мене молю, моя людина душі безмірної!
* * *
Матуся, мила, прошу вибачення,
Адже я образити тебе не хотів!
Мені твої сльози бачити – мука,
Це майже для мене як розстріл!
