Без дощок, без сокир
Через річку міст готовий.
Міст – як синє скло:
Слизько, весело, ясно. Лід
Без рук, без ніг,
А малювати вміє. Мороз
Білий як крейда,
З неба прилетів.
Зиму пролежало,
В землю втік. Сніг
Білий дід, біліше немає.
Старий, горбатий, лежить біля хати.
Лежить всю зиму – ніхто не підніме.
Весна прийде – він сам піде. Замет
Гілки білою фарбою розмалюю,
Кину срібло на вашу дах.
Теплі навесні прийдуть вітру
І мене проженуть з двору. Зима
Жив я посеред двору,
Де грає дітвора,
Але від сонячних променів
Перетворився я в струмок. Сніговик
Запорошила доріжки,
Прикрасила віконця.
Радість дітям подарувала
І на санках прокотила. Зима
Зима на даху сірі
Кидає насіння –
Ростить морквини білі
Під дахами вона. Бурульки
І не сніг, не лід,
А сріблом дерева прибере. Іній
Летить – мовчить,
Лежить – мовчить.
Коли помре,
Тоді зареве. Сніг
На дворі горою,
А в хаті водою. Замет
Ковдра біла
Не руками зроблено.
Не ткалося і не кроилось,
З неба на землю звалилося. Сніг
Він увійшов – ніхто не бачив,
Він сказав – ніхто не чув.
Дмухнув у вікно і зник,
А на вікнах виріс ліс. Мороз
Після брата Січня
Служити чергу моя.
Допомагають мені два друга:
Снігова заметіль і завірюха. Лютий
Прозорий, як скло,
А не вставиш у вікно. Лід
Розсипала Ликера
Срібні пір’я,
Закрутила, замела,
Стала вулиця білого. Завірюха
З неба – зіркою,
В долоньку – водою. Сніжинка
Хоч сама – і сніг, і лід,
А йде сльози ллє. Зима
Що за такі зірочки
На пальто і на хустці —
Всі наскрізні, вирізні,
А візьмеш — вода в руці? Сніжинки
Я живу під самим дахом,
Навіть страшно глянути вниз.
Я могла б жити і вище,
Якщо б даху там знайшлися. Бурулька
