Моменти, заради яких варто жити

Моменти, заради яких варто жити

У дрібницях криється істина або, як кажуть наші друзі-сатаністи, сам диявол. Ми всі біжимо за великими цілями, за будинками, грошовими рахунками і замками з опудалами тварин. І, поки не досягнемо всього цього, відчуваємо, що наше життя схожа неповноцінна. Просто ти неправильно дивишся на життя. Все найкраще криється в дрібницях. Саме заради цього варто жити.

Своєчасний відбій

На годиннику 12:00, повне сум’яття в голові. Тобі в годину рівно, не пізніше, бути на місці, але ти ще не те що не одягнений, ти навіть голову не помила. Тільки-тільки сунув тіло під теплі гірлянди гарячої води. Відчуття таке, ніби ти античний Рим, який зухвало і методично розграбляється вандалами. На обличчі — вираз крайнього відчаю, навіть жителі Помпеї на картині Брюллова виглядають більш життєствердно. Ти бігаєш по кімнаті, одягаючись на ходу і звалюючи в сумку все потрібне. Пройшло 20 хвилин. Їхати як мінімум годину. Неважливо, куди, важливо, що терміново і спізнюватися не можна. Єдине, що зміг народити мозок, так це прокляття: «Негідник, негідник, негідник! Скільки можна спізнюватися? Навіщо було відволікатися? Ти ж розумієш, що, зробивши все вчасно, а не відволікаючись на пошук порно «на доріжку», ти б позбавив себе від купи проблем?». Але тут, що називається, «вері садденли» лунає телефонний дзвінок. Намагаючись надати голосу твердість, ти кажеш, що вже їдеш, але на тому кінці трубки вибачається голосом вимовляє: «Ти вже виїхав? Точно? Розвертайся, все переноситься на понеділок». І тут разом купідони з арфами та чорти в диявольських валторнах зливаються в єдиному оркестрі в ознаменування твого чудесного порятунку. Саме заради таких моментів варто жити. Шкода тільки, що наступного разу нічого не зміниться. Але те почуття полегшення не зрівняється ні з чим.

Ти не один такий

Мабуть, найбільше щастя чи навіть почуття полегшення викликає усвідомлення того факту, що ти не один такий. Припустимо, ти підробив підпис викладача в заліковій книжці. Про це дізнаються, змушують писати пояснювальну, влаштовують демонстрацію. Від усвідомлення власної тупості свербить у всіх органах, але ти знаходиш підтримку в співчуваючих осіб одногрупників. Вони теж підробили і їх так само викрили.

Або, припустимо, на тебе накричав начальник. Злобно так, пирскаючи слиною прямо в катаракту, погрожуючи звільнити. Паніка, відвертий страх. Замість того, щоб нормально працювати, ти просто починаєш панікувати. Але в курилці дізнаєшся, що дісталося всім, а деяких лякають звільненням десь роки два, а то й три. І так стає добре. Не від сліпих надій, а тому, що не ти один такий поганий.

Читайте також:  Як пережити любовну кризу?

Чудесне зцілення

Єдиний період в житті, коли вболівати було весело — це дитинство. У дорослому віці, коли за відпочинок на лікарняному з тебе знімають зарплату, будь чих і біль у животі відгукуються в голові тривожним плачем. Одне з двох: або ти остаточно зляжеш, будеш відновлюватися тиждень в постільному режимі і втратиш гроші, або ти в такому ж вигляді підеш на роботу і відчуєш на собі всю біль іудейського народу. І ось, уяви ситуацію. Вечір, імовірно вівторок. Ти пару раз чхнув, в носі засвербіло, і ще на горлі неприємне відчуття. Як ніби там затесався мікроскопічний предмет, що викликає певний дискомфорт. Відразу ясно: ти захворієш. Кількість пчихів збільшилася з двох до чотирьох. Обстановка розжарюється, ти згрібаєш в жменю таблетки, запиваеш їх медом (все, як мама вчила), мажеш сверблячу губу «Ацикловіром» (а раптом герпес) і в поганому настрої лягаєш спати, про себе сподіваючись на краще. І на ранок здоровий як три копійки. Відразу настрій підвищується в 3000 разів і починаєш вірити в диво. А трохи пізніше, під старість, ти будеш радіти вже тому, що вранці у тебе нічого не болить.

Успішний похід на пошту

Похід в поштове відділення після роботи схоже на гру в російську рулетку або походу в лігво Сатани. Адже можна витратити час на дорогу, прийти і дізнатися, що вони закриваються, тому що робочі години, зазначені на вході, невірні. Втім, це не єдина напасть. Набагато гірше, коли по приходу тебе зустрічає кілометрова черга з старушенцій, які нічого не чують з першого разу, сперечаються і просять надіслати свої бандеролі поза чергою, тому що у них «по-швидкому». Сидять всі ці людці в маленькому приміщенні, свердлять очима і як би тебе дорікають за те, що ти існуєш. Завдяки цьому, ти з захопленням ставишся до тих рідкісних моментів, коли, приходячи на пошту, не виявляєш жодної живої душі. Два вікна, обидва працюють, в одне ломиться якийсь хлопець, інше — спеціально для тебе. І це після роботи. Обслужили швидко, видали всі і без втрат, в цілості й схоронності. Здається, такого не буває? Буває, буває.

Встигнути до моменту «Х»

Куди ж без лайна. Без природного, але, на думку більшості, потворного. На хвилинку відкинемо святенництво і уявімо, що всі люди на планеті справляють дефекацію і мочаться. А тепер згадаємо ситуацію, коли ти, застрягши в пробці, несподівано відчуваєш кошмарний позив всередині організму. Ось він, пекло на землі. Скористатися громадськими місцями, якщо мова йде про «великій справі», холодно і бридко. Коли закортить по-маленькому, просто немає спеціально призначених для цього місць. Навіть за кут не зайдеш — центр міста, надто людно. Ворожий натиск зростає, здається, зараз вони прорвуть кільце оборони. З останніх сил, пересуваючись немов робот з палицею в дупі, ти встигнеш добігти до будинку, скинути баласт і… наче ангели спустилися з небес. Таке блаженство і полегшення, немов ти 5 днів без сну і відпочинку воював в лісах В’єтнаму проти динозаврів-кіборгів.

Читайте також:  Як швидко позбутися від прищів на обличчі підлітку: способи

І три приємні дрібниці

Начебто дрібниця, а приємно. Адже з дрібниць складається все наше життя. Навіть таких безглуздих. І тоді ти розумієш, що, крім чогось великого і складного, є речі набагато простіше і приємніше. Наприклад, знайти свій телефон в кишені, коли думав, що вже втратив. Ти вже припускав, де ти міг його залишити, а він ось, під боком. І відразу відчуваєш себе впевненіше, адже без телефону ти наче лицар без меча.

Або проста ситуація: в кишені немає грошей. Настрій паршивий, в передчутті двотижневого утримання втрачаються останні краплі власної гідності і радості. Постає питання: полагодити пральну машинку і жити впроголодь або ні в чому собі не відмовляти? На душі гидко ще й тому, що всі гроші ти благополучно спустив. Але несподівано ти натикаєшся на давно забуту скромну заначку. Ти про неї вже півроку як не згадуєш, а ці кілька тисяч зараз для тебе як виграш суперпризу в лотерею.

Нарешті, немає нічого прекраснішого, ніж встигнути переробити купу справ за один день. Бажано, щоб за вікном ще сяяло сонце, а не мерехтіли чорничні сутінки. Вся наша життя і без того нагадує щурячі перегони, а коли ти за один день встигаєш зробити все і навіть те, що збирався зробити на наступному тижні, то відразу відчуваєш себе переможцем за життя, невразливим як Зевс і здатним на будь-які подвиги, як Олексій Панін.

Оцініть статтю!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Голосів ще немає)
Loading...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code