Рукою махнув –
Дерево погнув.
Вітер
Голосно стукає, дзвінко кричить,
А що каже – не зрозуміти
І ніколи мудрецям не впізнати.
Грім
Пухом землю замело,
За вікном біла-біло.
Ці білі пушинки
Не годяться для перинки.
Сніжинки
Побачив пил,
Танцював кадриль.
Зім’яв димок,
Хитнув замок,
І помчав щодуху.
Вітер
Вранці намисто заблищали,
Всю траву собою заткали,
А пішли шукати їх вдень, —
Шукаємо, шукаємо, не знайдемо!
Роса
Морквина біла
З води зроблена.
Росте взимку
Вниз головою.
Бурулька
Розсипався горох
На сімдесят доріг.
Падає горошком,
Скаче по доріжках.
Град
Тур ходить по горах,
Туриця по долах,
Тур свисне,
Туриця блимне.
Грім і блискавка
На хвилинку в землю вріс
Різнобарвний диво-міст.
Диво-майстер змайстрував
Міст високий без поручнів.
Веселка
Пряжа чорна.
Голка вогняна.
Нитки водяні.
Дощ
Старий—жартівник:
На вулиці стояти не велить,
За ніс додому тягне.
Мороз
І чекали, і звали,
А прийшов —
Всі побігли геть.
Дощ
Хто це такий садівник —
Полив вишню і агрус,
Полив сливу і квіти,
Вимив трави і кущі?
Дощ
Мене ніхто не бачить, але всякий чує, а мою супутницю кожен може бачити, але ніхто не чує.
Грім і блискавка
Гуляє в полі, та не кінь.
Літає на волі, та не птиця.
Вітер
Шумить він у полі і в саду,
А в дім не попаде,
І нікуди я не йду,
Поки він йде.
Дощ
Всю зиму лежав,
А навесні втік.
Сніг
З неба падає сльозами,
По землі біжить струмками.
Дощ
Я берізку качну,
Я тебе підштовхну,
Налечу, засвищу,
Навіть шапку поцуплю.
А мене не видать,
Хто я? Можеш вгадати?
Вітер
І не сніг, не лід, а сріблом дерева прибере.
Іній
Він на вулиці живе,
Листя восени несе,
А взимку несе сніжинки,
Іноді навесні – сухозлітки,
Влітку, якщо він подме –
З голови панамку здує.
Вітер
Один ллє, інша п’є, третя зеленіє і росте.
Дощ, земля, трава
Пухнастий килим —
Не руками тканий,
Не шовками шитий,
При сонці, при місяці
Сріблом блистить.
Сніг
Живе без тіла, говорить без язика.
Вітер
З неба — зіркою,
На долоньку — водою.
Сніг
Висить за віконцем кульок крижаний,
Він сповнений капелі і пахне весною.
Бурулька
Взимку студеною буває,
Вовчищем вона завиває,
Сніг у повітрі крутить по колу
Колюча, снігова …
Завірюха
Це кружевце літало,
Сіло на ніс і пропало.
Сніжинка
Летить — мовчить,
Лежить — мовчить,
А як побіжить —
Зареве, зажурчить.
Сніг
Без шляху і без дороги
Ходить самий довгоногий.
В хмарах ховається, в імлі,
Тільки ноги на землі.
Дощ