Пролапс — це прогинання стулки клапана серця в систолу (фазу скорочення серця). Залежно від ураженої структури виділяють пролапс мітрального клапана (найбільш часто зустрічається), трикуспідального клапана (зустрічається частіше в поєднанні з пролапсом мітрального клапана), аортального клапана і пролапс клапана легеневої артерії.
Зміст:
Етіологія
Пролапси клапанів серця можуть бути вродженими (або первинними) або набутими. Перші розвиваються в результаті несприятливих впливів на плід на 3-4 тижні розвитку, наслідком яких є патології розвитку сполучної тканини, внаслідок генетичних аномалій (наприклад, синдрому Марфана).
Також пролапс може бути набутим. Причинами такого «придбання» можуть стати, наприклад, ревматизм, інфекційні ураження серця, міокардити, інфаркт міокарда та інші захворювання, а також травма грудної клітини.
Патогенез та клінічна картина
Робота серцевих клапанів полягає в забезпеченні етапного руху крові в одному напрямку, при їх недостатньому змиканні під тиском частина крові може закидатися назад (регургітація).
Найчастіше при невеликому пролапсі одна з стулок випинається в систолу. Змиканню вона при цьому не заважає, ніяк не впливає на загальну гемодинаміку, а тому не виявляється ніякими симптомами.
Однак якщо внаслідок недостатності клапана його стулки змикаються не повністю, відбувається зворотний тік крові. Клінічна картина залежить від обсягу «повертається» крові, місця локалізації пролапсу і компенсаторних можливостей серця. З цієї причини прояву тих або інших симптомів індивідуально.
Недостатність мітрального клапана може проявлятися болями в серці, відчуття перебоїв у його роботі, прискореним серцебиттям, задишкою, підвищеною стомлюваністю і іншими симптомами.
Характерні прояви недостатності трикуспідального клапана — пульсація шийних вен, набряки ніг, слабкість, задишка, тягнучий біль у правому підребер’ї та інші.
Аортальна недостатність може проявлятися відчуттям пульсації судин голови, запамороченням, шумом у вухах, прискореним серцебиттям та іншими симптомами. При швидкій зміні положення тіла пацієнт з аортальної недостатністю може впасти в непритомність. При прогресуванні ця патологія може спровокувати розвиток недостатності мітрального клапана.
При недостатності клапана легеневої артерії порушення гемодинаміки можуть спровокувати розвиток недостатності трикуспідального клапана, зазвичай в цьому випадку розвиваються перші симптоми.
Пролапси клапанів можуть поєднуватися з іншими аномаліями серця або з симптомами захворювання, яке спровокувало розвиток провисання стулки (наприклад, синдром Марфана і ревматизм з ревматичним ураженням клапанів).
Діагностика
Діагностика починається з оцінки лікарем скарг, огляду, аускультації (вислуховуються шуми серця), далі спеціалістом призначається ЕКГ. Виражена недостатність може проявлятися на ЕКГ як перевантаження тих чи інших відділів серця.
Основним методом діагностики вад серця є ультразвукове дослідження серця, яке дозволяє не тільки встановити наявність пролапсу (провисання стулки щодо фіброзного кільця більше 2мм), але і оцінити його розмір, оцінити ступінь регургітації при наявності такої, визначити розміри камер серця і його компенсаторні можливості.
Лікування
Для пролапсу, неускладненого клапанною недостатністю, лікування не потрібно. Показано динамічне спостереження за допомогою ЕХО-КГ раз на два роки. При наявності недостатності підбирається індивідуальна компенсаторна медикаментозна терапія в залежності від того, який клапан вражений, а також об’єму регургітації, віку хворого, наявності у нього супутньої патології та вираженості клінічних проявів.
У рідкісних випадках при вираженій недостатності потрібна хірургічна реконструкція клапана.
Прогноз і профілактика
Вроджені пролапси невеликих розмірів, неускладнені регургітацією і не поєднуються з іншими аномаліями серця, ніяк не позначаються на житті свого володаря і мають сприятливий прогноз. Вагітність не протипоказана, проте вимагає спостереження спеціаліста.
Профілактика первинного пролапсу передбачає виключення впливу несприятливих факторів на плід.
Прогноз вторинного пролапсу безпосередньо залежить від перебігу основного захворювання. Його профілактика полягає у своєчасному виявленні і лікуванні основного діагнозу.
