Глаукома: причини, симптоми, лікування і профілактика

Глаукома –  це група хронічних захворювань, до яких призводять причини змінної етіології. Симптоми патології на ранніх етапах прогресування носять розмитий характер, і часто залишаються непоміченими до певної стадії розвитку, коли лікування може і не надати необхідного результату. Профілактика хвороби носить загальний характер.

Вона передбачає щорічні огляди у офтальмолога, після настання певного віку. Необхідно вести здоровий спосіб життя і приймати заходи по усуненню причин, які могли б сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску. На фото, приведених у спеціальних джерелах, що наочно продемонстровано, чому глаукома носить таку своєрідну назву.

Характер проблеми

Ще зовсім недавно в офтальмології існувала думка, що основним приводом до появи глаукоми є підвищений очний тиск. Трохи пізніше, проведені клінічні дослідження показали, що захворювання носить мультифакторний характер. Причини, які призводять до появи тривожних симптомів, які діють паралельно або послідовно, надаючи кумулятивний ефект. Порушення норми очного тиску (НГД) – не основний фактор, а лише ознака існуючого додаткового ризику руйнування очного нерва.

Запуск розвитку патологічного механізму, що веде до незворотних пошкоджень, починається набагато раніше. Недуга розвивається з моменту, коли під впливом яких–небудь причин зникає природна рівновага між кількістю виробленої внутрішньоочної рідини і рівнем її відтоку. Основна причина глаукоми – не висока ВГД, а той, що провокує розвиток такого дисбалансу.

Причини виникнення

Основним візуалізованим симптомом патологічного процесу стає видозміна зіниці, здобуває характерний відтінок, відомий як колір морської води. Причини розвитку патології можуть лежати у вроджених аномаліях, старечих змін або у певних хворобах, а лікування і профілактика проводяться у відповідності з перебігом і розвитком патологічного процесу.

Клінічні дослідження показали, що лікування і профілактика, повинні починатися з виявлення перешкоди, яка не дозволяє виводитися внутрішньоочній рідині, або з фактора, який провокує надмірне виділення ВГЖ.

Первинна глаукома, зазвичай супроводжується слабкими і розмитими симптомами, може бути викликана вариабельними приводами, яких повинно бути декілька.

У певному віці до розвитку захворювання можуть призвести:

• вікові дегенеративні зміни або дистрофічні процеси;
• спадкові фактори, закладені на генному рівні і перейшли від найближчих родичів з аналогічною проблемою;
• запальні процеси, що розвинулися на підставі негативних зовнішніх впливів (постійної реакції на пил, шкідливі компоненти, яскраве освітлення тощо);
• зловживання медикаментозними засобами для місцевого застосування;
• короткозорість або далекозорість, не піддавалися корекції;
• зловживання шкідливими звичками;
• присутність в організмі хронічних захворювань ендокринної, обмінної, серцево–судинної систем (гіпотонії, атеросклеротичних змін судин, порушення природного метаболізму, цукрового діабету, тиреотоксикозу);
• онкологічних хвороб в зорових або близько розташованих органах;
• травм або опіків очей різного ступеня важкості.

Присутність хронічного системного захворювання вимагає планомірного лікування, яке теж матиме профілактичну дію в процесі розвитку глаукоми.

Однак лікування і профілактика народними засобами дають ефективний результат на початковій або первинній стадії прогресування. Якщо симптоми набули загрозливого характеру, або причини закладені в існуючих очних патологіях, її називають вторинною глаукомою, і краплі в лікуванні призначають для усунення основного провокуючого фактора.

У таких випадках превалюють симптоми існуючої патології, а профілактика виникнення вторинної полягає у своєчасній діагностиці і терапії хвороб очей, які і стали причиною:

• зрушення, або вивих кришталика, як наслідок вікових змін циннових зв’язок, травми, міопії, катаракти, патологічних змін в сполучної тканини;
• увеїт – запалення будь-якого з сегментів увеального тракту (райдужної оболонки, циліарного тіла або хориоидеа, вистилає сітківку з зовнішньої сторони);
• склерит – запальний процес в склері або зовнішньої фіброзної оболонки, що захищає око;
• кератит – запальна патологія рогівки, що виникає на тлі травматичної або інфекційної інвазії;
• катаракта – помутніння кришталика під дією ендогенних або екзогенних чинників, або старечих змін;
• постопераційні втручання, що стали причиною ятрогенних наслідків;
  травми, поранення та опіки очних сегментів, пухлинні освіти;
• порушення природного кровообігу окологлазных або внутрішньоочних тканин.

Симптоми глаукоми залежать не тільки від причин виникнення та наслідків, до яких вони призвели, але і від виду патології що розвивається і стадії прогресування.

Ступінь деструкції очного нерва, викликана кумулятивним ефектом від клінічної картини, розвивається без належного лікування і/або необхідної операції. Основна профілактика виникнення і розвитку глаукоми полягає у своєчасному лікуванні існуючих в організмі захворювань.

Симптоми глаукоми

В офтальмології розрізняють два основних типи глаукоми – відкритокутова і закритокутова. Характерні ознаки залежать від виду патології, що розвивається, але обидві форми мають і загальні симптоми:

• зменшення зорового простору, при якому виникають дефекти полів (не тільки в центральних ділянках, добре помітні при спробі дивитися хворим оком, але й на периферії);
• обмеження периферичного простору (бічного зорового поля, так званого бічного зору), що приводить до появи в мозку тільки картинки, розташованої прямо перед очима);
• поступове звуження одержуваної зорової інформації до зображення, схожого на погляд в трубу;
• розвиток амавроза на пізній стадії (людина втрачає здатність бачити що-небудь і повністю сліпне).

Симптоми глаукоми починаються з незначного погіршення зору, присутності візуальних дефектів (плівки або артефактів у вигляді точок, павутини, сітки або плям), які спочатку відчуваються тільки після перевтоми.

Потім настає підвищена стомлюваність і неможливість тривалої роботи за комп’ютером або читання, які так легко давалися раніше. Обидві форми розвиваються непомітно, поки не наступають незворотні зміни:

• підвищений очний тиск, викликане відсутністю природного відтоку ВГЖ, або його гіпертрофованим виробленням;
• прогресуючий амавроз (сліпота);
• деструктивні зміни в зоровому нерві, що призводять до його повної атрофії і нездатності виконувати покладені на нього функції.

Причини і частина симптомів хвороби приблизно однакові, включаючи перманентний головний біль, локалізований в лобній, скроневій і області навколо очей. Профілактика і дієта допомагають на початкових стадіях, разом з народними засобами і медикаментами. Але відкритокутова форма, на частку якої припадає 9 з 10 виявлених захворювань, проходить на ранній стадії безсимптомно і важко піддається діагностиці.

Лікування закритокутової глаукоми спочатку може взагалі відбуватися, як усунення іншого захворювання. Для неї характерні нападоподібний характер, із супутньою нудотою і больовим синдромом. Це призводить, при самодіагностиці, або некоректній діагностиці, лікуванню мігрені, шлункових захворювань або поширених вірусних інфекцій, але ніяк не до терапії необхідного органу.

На ранній стадії ніяких візуальних симптомів у хвороби немає, але потім виявляється колірна зміна зіниці, яке стає основним діагностичним критерієм.

Видозмінена зіниця набуває колір морської води, (зеленувато–блакитний чи синьо–зелений), за яким можна безпомилково розпізнати розвиток глаукоми. Назва хвороби веде свою етимологію від грецьких слів, що вказують на характерний візуальний симптом.

Присутність змішаної форми та глаукоми з нормальним очним тиском, які відносять до первинних захворювань, теж ускладнює діагностику. У першому випадку її ускладнює відсутність основного симптому, у другому – наявність ознак кількох різновидів одночасно.

Стадії прогресування та діагностика глаукоми

Попередня діагностика здійснюється на підставі візуального огляду, збору анамнезу і тонометрії, що дозволяє виміряти внутрішньоочний тиск. Офтальмоскопія дає можливість досліджувати стан очного дна. В діагностичні заходи входить гоніоскопія, ультразвукове дослідження та застосування комп’ютерного периметра для визначення ступеня втрати візуалізації бічного поля. Вимірюється також глибина передньої очної камери і товщина кришталика. Стадія діагностується за станом диска зорового нерва і полю зору що залишилось.

Всі додаткові вимірювання проводяться для більш точного визначення стадії розвитку патологічного процесу, який стає основним критерієм вибору методу лікування:

• початкова, або перша – ВОТ не вище 25 мм ртутного стовпа, з нормальними кордонами зорового поля (іноді присутні невеликі дефекти);
• стадія розвитку, чи друга – ВОТ не вище 32 мм. рт. ст., поле зору вже звужене, зоровий диск торкнуться;
• далеко зайшла, або третя, – внутрішньоочний тиск перевищує 33 мм, зорове поле істотно зменшилося;
• термінальна, або четверта, – залишковий зір або повна його відсутність.

Лікувальна тактика диктується станом зорового нерва і збереженням його диска, ступенем зменшення візуалізації зображення або повною його відсутністю, загальним станом організму пацієнта і наявністю інших захворювань ока (якщо глаукома носить вторинний характер).

Лікування і профілактика

Лікування глаукоми проводиться двома основними методами, застосування яких залежить від стадії розвитку патології. Консервативний метод передбачає застосування медикаментозних і народних засобів, фізіотерапії та профілактичних заходів. Оперативний метод застосовується на пізніх стадіях прогресування, коли консервативна терапія не дала очікуваних результатів або її застосування вже запізно.

1. Лікарські препарати сповільнюють негативні процеси і знижують внутрішньоочний тиск, і надають симптоматичну дію, знижуючи негативні відчуття.
2. Народні методи надають симптоматичну і профілактичну дію, забезпечують око необхідними поживними компонентами.
3. Фізіотерапія дозволяє внести рекомендовані медикаменти безпосередньо у вогнище ураження.

Жоден лікарський препарат або трав’яний відвар не можуть відновити зоровий нерв, якщо його функція безповоротно втрачена. Ліки спрямовані на усунення одного з приводів високого ВГД. Аналоги простагландинів і парасимпатомиметичні агенти здатні поліпшити відтік і стимулювати прохідність очної рідини.

Бета–адреноблокатори, селективні і неселективні симпатоміметики, інгібітори карбоангідрази сповільнюють вироблення очної рідини, при великому тиску, пошкоджуючим зоровий нерв, але теж його не реабілітують.

Незважаючи на великий асортимент лікарських препаратів і народних засобів, традиційним способом вдається загальмувати розвиток глаукоми на ранній стадії.

Хірургічне лікування, в основному, теж спрямоване на нормалізацію відтоку, що дає можливість відновити природний баланс відтворення та виведення внутрішньоочної рідини і стабілізувати ВГД. При закритокутовій глаукомі може бути видалений прозорий хрустали і імплантована інтраокулярна лінза, в відкритокутовій застосовується каналопластика із залученням мікрокатетера, трабекулоэктомия або трабекулопластика з використанням лазера, дренажні імпланти.

Глаукома, причини якої визнані первинними, виявляється, зазвичай, на пізніх стадіях. Основні симптоми, у вигляді перманентних больових відчуттів і катастрофічної втрати зору, стають особливо помітними. Лікування на такому етапі рекомендується, в основному, оперативне. По досягненні певного віку, пацієнтам групи ризику рекомендують проводити постійні, хоча б щорічні, огляди у офтальмолога і профілактику народними засобами.

Профілактика захворювання за допомогою народної медицини, доступна кожному пацієнту і не вимагає тимчасових витрат. Широко використовується прийом настою шипшини, соку чорниці, овочевого міксу з огіркового, бурякового, морквяного та петрушечного соку, компреси з сирої картоплі або листя золотого вуса, відварів з декількох трав, які потрібні для компресів або промивань.

Увага до власного здоров’я, профілактика виникнення та щорічні огляди дозволяють пацієнтам уникнути важких ускладнень і сліпоти. А вона неминуче настає, якщо хвороба залишена без уваги і ніякого лікування не проводиться.