Олександр 2 Миколайович Романов – Імператор Всеросійський, Цар Польський і Великий князь Фінляндський. За час свого правління він провів безліч реформ, які торкались самих різних областей. У дореволюційної російської та болгарської історіографії його називають Визволителем. Це пов’язано з відміною кріпосного права і перемогою у війні за незалежність Болгарії.
Біографія Олександра 2 вміщує в собі чимало цікавих фактів з особистого та політичного життя.
Отже, перед вами коротка біографія Олександра Миколайовича Романова.
Зміст:
Біографія Олександра 2
Олександр Романов з’явився на світ 17 (29) квітня 1818 р. в Москві. В честь її народження був виконаний святковий залп з 201 знаряддя.
Він народився в сім’ї майбутнього російського імператора Миколи 1 і його дружини Олександри Федорівни.
Дитинство і юність
У дитинстві Олександр Романов навчався вдома, під особистим наглядом свого батька. Микола 1 приділяв велику увагу вихованню сина розуміючи, що в майбутньому того належить управляти величезною державою.
Наставником цесаревича був відомий російський поет і перекладач Василь Жуковський.
Крім основних дисциплін, Олександр навчався і військовій справі, під керівництвом Карла Мердера.
Хлопчик мав досить хороші розумові здібності, завдяки чому швидко засвоював різні науки.
За численними свідченнями, в юнацькому віці був дуже вразливий і влюбливий. Під час поїздки в Лондон (у 1839 році) у нього виникла скороминуща закоханість в юну королеву Вікторію.
Цікавий факт, що коли він буде керувати Російською імперією, Вікторія опиниться в списку одного з найлютіших ворогів.
Правління та реформи Олександра 2
Досягнувши зрілості Олександр, за наполяганням батька, почав долучатися до державних справ.
У 1834 р. хлопець опинився у складі Сенату, а потім став членом Святійшого Синоду. Пізніше він брав участь у Комітеті міністрів.
У цей період біографії Олександр 2 побував у багатьох містах Росії, а також відвідав чимало європейських держав. Незабаром він благополучно пройшов військову службу в 1844 р. отримав звання генерала.
Ставши командиром гвардійської піхоти, Олександр Романов керував військово-навчальними закладами.
Крім цього, чоловік вивчав проблеми селян, бачачи їхнє нелегке життя. Саме тоді в його голові дозріла ідеї щодо проведення ряду реформ.
Коли почалася Кримська війна (1853-1856), Олександр 2 керував усіма родами військ, розташованих в Москві.
У розпал війни в 1855 р., Олександр Миколайович сів на престол. Це був один із найскладніших періодів у його біографії. Тоді вже було ясно, що Росія не зможе перемогти у війні.
Крім цього, становище ускладнювалося катастрофічною нестачею грошей у бюджеті. Олександру належало розробити план, який би допоміг країні і його співвітчизникам досягти благополуччя.
У 1856 р. за розпорядженням государя російські дипломати уклали Паризький мир. І хоча багато пунктів договору не були вигідними для Росії, Олександр 2 був змушений йти на все, щоб зупинити військовий конфлікт.
У тому ж році імператор відправився в Німеччину на зустріч з монархом Фрідріхом Вільгельмом 4. Цікавий факт, що Фрідріх доводився дядьком Олександру, по лінії матері.
Після серйозних переговорів, німецька та російська правителі уклали таємний «двоїстий союз». Завдяки цій угоді, з зовнішньополітичною блокадою Російської Імперії було покінчено.
Тепер Олександру 2 належало залагодити всі внутрішньополітичні справи в державі.
Влітку 1856 р. імператор розпорядився амністувати декабристів, петрашевців, а також учасників Польського повстання. Потім він на 3 роки зупинив рекрутські набори і усунув військові поселення.
Настав час для одного з найважливіших реформ у політичній біографії Олександра Миколайовича. Він наказав зайнятися питанням скасування кріпосного права, шляхом безземельного звільнення селян.
У 1858 р. вийшов закон, згідно з яким селянин мав право на викуп призначеного йому земельної ділянки. Після цього куплена ділянка переходила у його особисту власність.
У період 1864-1870 рр Олександр Другий підтримав Земське і Міське положення. В цей час були проведені важливі реформи в освітній сфері. Також цар скасував практику принизливих тілесних покарань.
Одночасно з цим Олександр 2 вийшов переможцем у Кавказькій війні і приєднав до території країни більшу частину Туркестану. Після цього він зважився на війну з Туреччиною.
Також російський цар поповнив держбюджет, за рахунок продажу Аляски США.
Ряд істориків стверджують, що правління Олександра 2, при всіх його плюсах, мало величезний мінус: государ дотримувався «германофильской політики», яка йшла врозріз з інтересами Росії.
Романів боявсь перед Фрідріхом, допомагаючи тому створювати єдину мілітаристську Німеччину.
Тим не менш, на початку свого правління імператор провів безліч важливих реформ, внаслідок чого він по праву удостоївся називатися «Визволителем».
Особисте життя
Олександр 2 відрізнявся особливою влюбливістю. Будучи юнаком він настільки захопився фрейліною Бородзиной, що батькам дівчини довелося в терміновому порядку видати її заміж.
Після цього, новою коханою цесаревича стала фрейліна Марія Трубецька. Незабаром він знову закохався і знову в фрейліну – Ольгу Калинівську.
Хлопцеві так сподобалася дівчина, що заради шлюбу з нею, він був готовий зректися престолу.
В результаті, в ситуацію втрутилися батьки престолонаслідника, наполігши на тому, щоб він взяв у дружини Максиміліану Гессенскую, яка пізніше стала називатися Марією Олександрівною.
Цей шлюб видався досить успішним. У царської пари народилося 6 хлопчиків і 2 дівчинки.
З часом його улюблена дружина тяжко захворіла на туберкульоз. Хвороба з кожним днем прогресувала, ставши причиною смерті імператриці в 1880 р.
Варто відзначити, що за життя дружини Олександр 2 неодноразово зраджував їй з різними жінками. Більш того, у нього народжувалися позашлюбні діти від фавориток.
Овдовівши, цар взяв у дружини 18-річну фрейліну Катерину Долгорукову. Це був морганатичний шлюб, тобто укладений між особами різних соціальних положень.
Четверо дітей, народжених в цьому союзі, не мали права на престол. Цікавий факт, що всі діти з’явилися на світ у той час, коли дружина государя була ще жива.
Смерть
За роки біографії Олександр 2 переніс кілька замахів. Перший раз на життя царя зазіхнув Дмитро Каракозов. Потім імператора хотіли убити в Парижі, проте і на цей раз він залишився живий.
Черговий замах стався у квітні 1879 р. у Петербурзі. Його ініціаторами були учасники виконкому «Народної волі». Вони вирішили підірвати царський поїзд, але помилково підірвали не той вагон.
Після цього охорона Олександра 2 була посилена, однак це йому не допомогло. Коли імператорська карета їхала по набережній Катерининського каналу, Ігнатій Гриневецький кинув під ноги коням бомбу.
Однак загинув цар від вибуху другої бомби. Вбивця кинув її під ноги государю, коли той вийшов з карети. Олександр 2 Миколайович Романів помер 1 (13) березня 1881 року у віці 62 років.
Фото Олександра 2
Якщо вам сподобалася біографія Олександра 2 – поділіться нею в соцмережах. Якщо ж вам подобаються біографії великих людей або цікаві історії з їхнього життя – підписуйтесь на сайт.