Перитоніт — це запальний процес, який стосується очеревину (серозні листки, що вистилають черевну порожнину зсередини).
У нормі черевна порожнина стерильна, при попаданні в неї бактерій розвивається важке запальне захворювання – перитоніт. Тяжкість захворювання обумовлена стрімким перебігом хвороби з розвитком жизнеугрожающих станів.
На даний момент перитоніт є головною причиною летального результату у хворих з гострою хірургічною патологією черевної порожнини. Чоловіки більш схильні до цього захворювання, при цьому вік хворих широко варіює від декількох місяців до 90 років.
Зміст:
Причини і класифікація
Первинний перитоніт виникає досить рідко, але в 1-5% випадків всіх перитонітів можливий розвиток запалення очеревини без порушення цілісності порожнистих органів. У цьому випадку бактерії потрапляють в черевну порожнину спонтанно по кровоносних судинах із запального вогнища іншої локалізації.
Такий розвиток подій можливий, наприклад, при туберкульозі, на тлі червоного вовчака у дітей. У жінок можлива міграція бактерій з піхви через фаллопієві труби.
Вторинний перитоніт викликають бактерії, що потрапили на стерильну очеревину в результаті ускладнення гострих запальних захворювань органів черевної порожнини. Найчастіше це відбувається через порушення цілісності шлунка або кишечника.
Так, ризику перитоніту стають схильні хворі з травмою живота, перфоративну виразку шлунка або 12-палої кишки, перфорацією запалення апендикса.
Розрізняють також абактериальный, або стерильний перитоніт. Первісною причиною його розвитку служить роздратування очеревини жовчю, сечею, кров’ю, панкреатичним соком та іншими умовно стерильними, але агресивними агентами. Як правило, він переходить в бактеріальний перитоніт.
Третинний перитоніт — важке і небезпечне захворювання, що розвивається через 48 годин після успішного хірургічного лікування вторинного перитоніту. Смертність в цьому випадку досягає 60%.
Клінічна картина
Симптоми перитоніту різноманітні, але основною скаргою хворих є біль в області живота, характер, інтенсивність і локалізація якої в самому початку захворювання може бути різною. Як правило, вона має наростаючий характер: від легкої і посилюється під час кашлю до вираженої, що змушує хворого приймати вимушену позу з підібраними до живота колінами.
Нудота і блювання в початку захворювання болісні, рефлекторні, при приєднанні атонії (зниження нормального тонусу м’язів органів шлунково-кишкового тракту — блювання з домішкою жовчі або навіть вмістом тонкої кишки. Характерно помірне підвищення температури тіла, почастішання частоти серцевих скорочень, блідо — сіре забарвлення шкіри. Риси обличчя набувають загострений вигляд.
Діагностика
Постановка діагнозу починається зі збору анамнезу. Важливою деталлю є наявність епізодів болю або оперативних втручань в області живота, пов’язаних з певною патологією раніше, до моменту розвитку перитоніту.
При огляді відзначаються особливості зовнішнього вигляду хворого і наявність специфічних симптомів перитоніту (симптоми Щоткіна-Блюмберга, Менделя, Воскресенського, Бернштейна).
Для уточнення діагнозу лікарі вдаються до допомоги лабораторної та інструментальної діагностики.
Хірургові стандартно можуть знадобитися дані загального та біохімічного аналізу крові, аналізу крові на амілазу, загального аналізу сечі, ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та оглядової рентгенографії або КТ.
В якості підготовки до хірургічного лікування призначає аналізи крові на ВІЛ, сифіліс, гепатит, на групу крові і резус-фактор, а також згортання крові.
Після оперативного втручання необхідний бактеріологічний посів отриманої запальної рідини з черевної порожнини.
Ускладнення
Без терапії або при несвоєчасності хірургічного лікування високий ризик розвитку великої кількості серйозних ускладнень. Можливе утворення абсцесів у печінці і самої черевної порожнини, розвиток спайкового процесу, гострого тромбофлебіту, внаслідок атонії кишечника утворюється кишкова непрохідність і т. д.
Лікування
Хворому з встановленим діагнозом «перитоніт» потрібне екстрене хірургічне лікування, в першу чергу спрямоване на усунення викликала його причини: ушивання виразки, видалення апендикса та інші. Після цього проводиться промивання черевної порожнини антисептичними розчинами. Хірургічне лікування обов’язково проводиться “з використанням антибактеріальної терапії.
Обсяг оперативного втручання досить великий, тому і відновлення після перенесеного лікування складе кілька місяців. Все це час необхідно чітко дотримуватися рекомендацій лікаря. Здорова збалансована дієта і помірні фізичні навантаження сприяють скороченню періоду відновлення і запобігання розвитку післяопераційних ускладнень.
Профілактика і прогноз
Основою профілактики є своєчасна діагностика та лікування захворювань, здатних спровокувати запалення очеревини.
При виникненні наростання болю в області живота потрібно, не відкладаючи, звернутися до лікаря. Не варто терпіти і приймати знеболюючі препарати, останні спотворюють клінічну картину і перешкоджають правильній постановці діагнозу.
При своєчасній діагностиці і лікуванні перитоніту прогноз сприятливий, ризик ускладнень не великий.