Прееклампсія — симптоми і лікування

Що таке прееклампсія? Причини виникнення, діагностику і методи лікування розберемо в статті доктора, акушера зі стажем в 11 років.

Визначення хвороби, причини захворювання

Прееклампсія — це ускладнення другої половини вагітності, при якому через збільшення проникності стінки судин розвиваються порушення у вигляді артеріальної гіпертензії, що поєднується з втратою білка з сечею (протеїнурією), набряками та поліорганною недостатністю.

По суті, причиною прееклампсії є вагітність: саме при ній виникають патологічні події, в кінцевому рахунку призводять до клініці прееклампсії. У невагітних прееклампсії не буває.

У науковій літературі описано понад 40 теорій походження і патогенезу прееклампсії, а це вказує на відсутність єдиних поглядів на причини її виникнення. Встановлено, що прееклампсії частіше схильні молоді і родивші жінки (від 3 до 10%). У вагітних з планованими другими пологами ризик її виникнення становить 1,4-4%.

Пусковим моментом у розвитку прееклампсії в сучасному акушерстві вважається порушення плацентації. Якщо вагітність протікає нормально, з 7 по 16 тиждень ендотелій (внутрішня оболонка судини), внутрішній еластичний шар і м’язові пластинки ділянки спіральних артерій, витісняється трофобластом і фибриносодержащим аморфним матриксом (складові попередника плаценти — хоріона). З-за цього знижується тиск в судинному руслі і створюється додатковий приплив крові для забезпечення потреб плода і плаценти. Прееклампсія пов’язана з відсутністю або неповним вторгненням трофобласта в область спіральних артерій, що призводить до збереження ділянок судинної стінки, що має нормальну будову. В подальшому вплив на ці судини речовин, що викликають вазоспазм, веде до звуження їх просвіту до 40% від норми і подальшого розвитку плацентарної ішемії. При нормальному перебігу вагітності до 96% 100-150 спіральних артерій матки зазнають фізіологічні зміни, при прееклампсії ж — всього 10%. Дослідження підтверджують, що зовнішній діаметр спіральних артерій при патологічній плацентації вдвічі менше, ніж повинно бути в нормі.

Симптоми прееклампсії

Раніше у вітчизняному акушерстві те, що зараз називається терміном «прееклампсія», називалося «пізній гестоз», а безпосередньо під прееклампсією розуміли важку ступінь пізнього гестозу. Сьогодні в більшості регіонів Українів перейшли на класифікацію, прийняту ВООЗ. Раніше говорили про так званий ОПГ-гестоз (набряки, протеїнурія і гіпертензія).

1. Артеріальна гіпертензія

Прееклампсія характеризується систолічним АТ>140 мм рт. ст. та/або діастолічним АТ>90 мм рт. ст., вимірюється двічі з інтервалом 6 годин. Щонайменше два підвищених значення АТ є підставою для діагностики АГ під час вагітності. Якщо є сумніви, рекомендується провести добове моніторування АТ (ДМАТ).

2. Протеїнурія

Щоб діагностувати протеїнурію, необхідно виявити кількісне визначення білка в добовій порції (в нормі при вагітності — 0,3 г/л). Клінічно значуща протеїнурія під час вагітності визначена як наявність білка в сечі ≥ 0,3 г/л в добовій пробі (24 години) або в двох пробах, взятих з інтервалом в 6 годин; при використанні тест-смужки (білок у сечі) — показник ≥ «1+».

Помірна протеїнурія-це рівень білка > 0,3 г / 24 години або > 0,3 г/ л, який визначається в двох порціях сечі, взятої з інтервалом в 6 годин, або значення «1+» по тест-смужці.

Виражена протеїнурія-це рівень білка > 5 г / 24 години або > 3 г / л в двох порціях сечі, взятої з інтервалом в 6 годин, або значення «3+» по тест-смужці.

Щоб оцінити справжній рівень протеїнурії, потрібно виключити наявність інфекції сечовидільної системи, а патологічна протеїнурія у вагітних є першою ознакою полиорганных поразок.

3. Набряклий синдром

Тріада ознак, описана Вільгельмом Цангемейстером в 1912 р. (ОПГ-гестоз), сьогодні зустрічається лише в 25-39%. Наявність набряків в сучасному акушерстві не вважається діагностичним критерієм прееклампсії, але важливо, коли потрібно оцінити ступінь її тяжкості. Коли вагітність протікає нормально, набряки зустрічаються в 50-80% випадків, амбулаторне ведення безпечно для легкого набрякового синдрому. Однак генералізовані, рецидивуючі набряки часто є ознакою поєднаної прееклампсії (нерідко на тлі патології нирок).

Американський лікар-хірург і художник-ілюстратор Френк Генрі Неттер, якого справедливо прозвали «Мікеланджело медицини», дуже наочно зобразив основні прояви прееклампсії.

Патогенез прееклампсії

У відповідь на ішемію при порушенні імплантації (див. малюнок) починають активно вироблятися плацентарні, в тому числі антиангіогенні фактори і медіатори запалення, що ушкоджують клітини ендотелію. Коли компенсаторні механізми кровообігу на кінець, плацента з допомогою пресорних агентів активно «підлаштовує під себе артеріальний тиск вагітної, при цьому тимчасово посилюючи кровообіг. У підсумку цього конфлікту виникає дисфункція ендотелію.

При розвитку плацентарної ішемії активується велика кількість механізмів, що ведуть до пошкодження ендотеліальних клітин у всьому організмі, якщо процес генерализуется. В результаті системної ендотеліальної дисфункції порушуються функції життєво важливих органів і систем, і в підсумку ми маємо клінічні прояви прееклампсії.

Порушення плацентарної перфузії через патологію плаценти і спазму судин підвищує ризик загибелі плоду, затримки внутрішньоутробного розвитку, народження дітей малих для терміну і перинатальної смертності. Крім того, стан матері нерідко стає причиною переривання вагітності на ранньому етапі — саме тому діти, які народилися від матерів з прееклампсією, мають більш високий показник захворюваності респіраторним дистрес-синдромом. Відшарування плаценти дуже поширене серед хворих на прееклампсію і пов’язане з високою перинатальною смертністю.

Класифікація та стадії розвитку прееклампсії