Що таке лейкоплакія шийки матки? Причини виникнення, діагностику та методи лікування розберемо в статті доктора, гінеколога зі стажем в 11 років.
Визначення хвороби, причини захворювання
Термін «лейкоплакія» (в перекладі з грецької — «біла бляшка») був запропонований Швиммером в 1887 році для опису білястих ділянок слизових оболонок щік, які розцінювалися як передракові зміни. У вітчизняній літературі та клінічній практиці термін залишається загальноприйнятим до теперішнього часу. За кордоном ж кращий термін “дискератоз”.
Вогнище лейкоплакії може розташовуватися на слизовій оболонці нижньої губи, кута рота, дна порожнини рота, щік, аногенітальної області, на вульві, кліторі, у піхві, на шийці матки, рідше — в області голівки статевого члена, в окружності заднього отвору.
Згідно зі статистикою, частота лейкоплакії шийки матки складає всього 0.7 на 100 000 випадків гінекологічної захворюваності, серед захворювань шийки матки — 5.2%.
Лейкоплакія шийки матки найбільш часто зустрічається у віковій групі 17-39 років.
У більшості країн Європи і США, де проводиться організований скринінг раку шийки матки, лейкоплакія шийки матки не потрапляє в активний пошук, поки цитологічні мазки не виявлять початкові ступені дисплазії (передраку) шийки матки. У нашій країні тактика спостереження і ведення лейкоплакії шийки матки більш активна.
Причини розвитку лейкоплакії шийки матки ділять на:
- внутрішні (ендогенні): порушення гормонального фону, імунні порушення в організмі;
- зовнішні (екзогенні): інфекційні, хімічні, травматичні.
Під порушенням гормонального фону частіше розуміють хронічне відсутність овуляції, що призводить до дисбалансу естрогену і прогестерону в організмі з переважанням першого. Щодо підвищені концентрації естрогену, у свою чергу, діють на органи-мішені (молочні залози, тіло, шийка матки), приводячи до гіперпластичних процесів (безконтрольного збільшення числа клітин). Часто у пацієнток з лейкоплакією шийки матки діагностують підвищення рівня пролактину. Імунні порушення часто проявляються запальними процесами матки і її придатків (вагініти, сальпінгоофорити, цервіцити). Вітчизняним дослідженням виявлено підвищення концентрації секреторного імуноглобуліну А (SIgA) у пацієнток з такими фоновими захворюваннями шийки матки, як ектопія циліндричного епітелію і лейкоплакія шийки матки.
Під хімічними і травматичними впливами часто мають на увазі інтенсивне і неадекватне лікування з приводу «псевдоерозії» шийки матки: приблизно третини пацієнток з лейкоплакією раніше проводилася діатермокоагуляція та інші деструктивні втручання на шийці матки. Важливим чинником розвитку лейкоплакії шийки матки є опущення і випадання матки/шийки матки, яке супроводжується неминучим порушенням піхвової флори і, при виражених ступенях, постійним контрактом шийки матки з зовнішнім середовищем.
Симптоми лейкоплакії шийки матки
Найчастіше захворювання протікає безсимптомно. Лише близько третини пацієнток пред’являють скарги на рясні білі та контактні кров’яні виділення після статевого акту, використання тампонів, гінекологічних оглядів).
Патогенез лейкоплакії шийки матки
Механізм розвитку лейкоплакії в точності не з’ясований. Вважається, що під впливом причинних факторів включаються механізми зроговіння в нормі неороговевающего багатошарового плоского епітелію шийки матки. На поверхні шийки матки формуються рогові лусочки, клітини з деформованим ядром і внутрішньоклітинними компонентами.
Класифікація та стадії розвитку лейкоплакії шийки матки
Згідно класифікації Я. Б. Бохмана (1976), лейкоплакія, поряд з псевдоерозиєю, ектропионом, поліпом, ендометріозом шийки матки, цервіціта, істинною ерозією шийки матки, входить у групу фонових захворювань шийки матки, при яких не виявляється клітин з атиповими ознаками, але тривале існування яких може послужити фактором ризику розвитку передраку.
За кордоном лейкоплакію шийки матки з клітинним атипізмом відносять до групи передракової патології шийки матки-ЦИН (цервікальної інтраепітеліальної неоплазії, або дисплазії, шийки матки).
Ускладнення лейкоплакії шийки матки
Лейкоплакія може поширюватися з шийки матки на склепіння піхви. Злоякісне переродження клітин лейкоплакії спостерігається у 31,6% хворих за даними вітчизняних авторів, 4,9-9% — за закордонним даними.
Діагностика лейкоплакії шийки матки
Комплексне обстеження при лейкоплакії включає:
- опитування з виявленням факторів ризику розвитку захворювання (порушення менструального циклу, перенесені запальні захворювання статевих органів, тривале існування “псевдоерозії” шийки матки);
- огляд;
- кольпоскопію (огляд вагінальної частини шийки матки при збільшенні). Варто відзначити, що великі вогнища лейкоплакії помітні неозброєним оком. При кольпоскопії можна детально оцінити ніжні або грубі білясті відкладення на поверхні шийки матки, що не фарбуються розчином Люголя (Водний розчин калію йодиду).
При кольпоскопії встановлюється тип зони трансформації (перехідної зони стику двох видів покривного епітелію шийки матки — багатошарового плоского і циліндричного), місце розташування лейкоплакії.
Вагінальна частина шийки матки (екзоцервікс) покрита багатошаровим плоским епітелієм. У каналі шийки матки (цервікальному каналі, ендоцервіксі) – циліндричний епітелій. Місце переходу циліндричного епітелію цервікального каналу в багатошаровий плоский епітелій поверхні шийки матки носить назву зони трансформації. Ця область має велике клінічне значення, оскільки саме в ній виникає більше 80% випадків дисплазії і раку шийки матки.
Зона трансформації 1 типу — перехідна зона видно повністю. Це найоптимальніший і прогностично «сприятливий» варіант кольпоскопічного висновку.
Зона трансформації 2 типу — перехідна зона частково прихована в каналі шийки матки. Адекватно оцінити таку картину складно, так як найбільш змінені ділянки можуть бути не видно і пропущені.
Зона трансформації 3 типу — перехідна зона знаходиться глибоко в каналі шийки матки і оцінити її кольпоскопічні неможливо. Кольпоскопія в цьому випадку вважається неінформативні, оскільки глибина залягання патологічного вогнища залишається невідомою.
- цитологічне (РАР-тест) та гістологічне (отримане при біопсії) дослідження клітин і тканин шийки матки; складність діагностики лейкоплакії за допомогою простого цитологічного мазка з шийки матки полягає в неможливості оцінки повноцінного клітинного складу, так як із-за щільних рогових лусочок на поверхні багатошарового плоского епітелію шийки матки у зішкріб можуть не потрапити клітини з глибоких шарів. Таким чином може бути пропущена передракова трансформація або навіть рак шийки матки. Саме тому основним методом діагностики лейкоплакії шийки матки є дослідження тканини шийки матки, отриманої при обов’язково прицільної біопсії на тлі кольпоскопії. Зона трансформації 2 і 3 типу, визначені при кольпоскопії, можуть послужити приводом для проведення не тільки біопсії, але і вискоблювання слизової каналу шийки матки. Більш щадний метод оцінки стану слизової каналу шийки матки можливий за допомогою мікрокольпогістероскопії (Офісна гістероскопія). Перевага методу полягає в можливості нетравматичного проходження каналу шийки матки (цервікального каналу) під візуальним контролем без анестезії. В процесі процедури можна провести прицільну біопсію. При гістологічному дослідженні лейкоплакія характеризується термінами: кератоз, паракератоз, акантоз.
- бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження (дослідження піхвового мазка і бактеріальних посівів на флору і статеві інфекції). Дослідження важливі тим, що при наявності запалення шийки матки результати цитологічного і гістологічного аналізів можуть бути перекручені;
- дослідження ДНК ВПЛ високого онкогенного ризику в соскобе з шийки матки і цервікального каналу. В даний час вивчають вплив вірусної інфекції на розвиток лейкоплакії. Деякі автори вважають, що процеси зроговіння можна розглядати як непрямий маркер папіломавірусної інфекції. Лейкоплакія, існуюча поза інфікування ВПЛ, часто не стає злоякісною. При поєднанні з вірусом ймовірність стати злоякісною є, але серйозних підтверджень цьому факту поки немає.
Лікування лейкоплакії шийки матки
Найбільш часто застосовуваними методами лікування лейкоплакії шийки матки є:
- радіохвильова хірургія;
- високоінтенсивне СО2-лазерне випромінювання;
- діатермокоагуляція (як небажаний, зважаючи на велику кількість потенційних ускладнень, але можливий метод лікування).
Маніпуляції проводять в першій половині менструального циклу (4-7 день від початку менструації). Для більш точного визначення патологічної тканини процедура контролюється проведенням кольпоскопії, а шийку матки обробляють розчином Люголя. Повне загоєння і повернення пацієнтки до звичного життя (можливість статевого життя, використання вагінальних тампонів, відвідування басейну та інше) найчастіше очікується через 28-40 днів після проведення процедури. Корекція гормональних порушень і адекватна гормонотерапія, за деякими даними, дозволяє прискорити терміни загоєння післяопераційної рани і знизити частоту повторного виникнення доброякісних захворювань шийки матки.
При поєднанні лейкоплакії з деформацією і гіпертрофією шийки матки доцільно проведення реконструктивно-пластичних операцій (пластика шийки матки) з метою відновлення анатомії цервікального каналу.
При поєднанні лейкоплакії шийки матки із запальними процесами піхви, вульви і шийки матки першорядно проводять усунення запального процесу. Не слід застосовувати засоби, які впливають на тканинний обмін (масло обліпихи, масло шипшини, препарати алое та інше).
Якщо за результатами біопсії шийки матки не виявлено клітин з ознаками атипії, за лейкоплакією шийки матки можна спостерігати, не піддаючи її деструктивному впливу.
Сучасні зарубіжні дослідники розцінюють лейкоплакію як доброякісний фізіологічний процес і в більшості ситуацій рекомендують профілактичне спостереження.
Прогноз, профілактика
При лейкоплакії шийки матки прогноз, як правило, сприятливий.
Принципи профілактики розвитку лейкоплакії шийки матки включають:
- раціональне лікування патологічних процесів шийки матки, що виключає необґрунтовані повторні травмуючі впливу на шийку матки застарілих методів (діатермокоагуляція, хімічна коагуляція). Пацієнтки, які в минулому мали діатермокоагуляцію або хімічну коагуляцію шийки матки потребують щорічного контрольного спостереження, особливо при наявності ВПЛ;
- своєчасне виявлення і лікування запальних процесів статевих органів;
- усунення порушень менструального циклу;
- щорічне дослідження цитологічного мазка (РАР-тест) достовірно тражает наявність пов’язаних з ВПЛ змін клітин і поразок-попередників передракової патології шийки матки.
