Бронхіт

Бронхіт — запальний процес, що протікає в слизовій оболонці бронхіального дерева або зачіпає всю його стінку. Є досить поширеним захворюванням, якому піддаються як дорослі, так і діти. Найпоширенішим проявом бронхіту є сильний затяжний кашель, який поєднується з хрипами, мокротою, дискомфортом в області грудної клітини або задишкою.

Причини і механізм розвитку

Бронхіт може бути як самостійним захворюванням, але частіше все ж є ускладненням вже наявного запального процесу. Розрізняють гострий і хронічний бронхіт.

Основна причина гострого бронхіту — вірусна інфекція, винуватцями якої стають парагрип, аденовіруси, рідше риновіруси і інші віруси. Гострий бронхіт також можуть викликати мікоплазми, хламідії, змішана або бактеріальна інфекція.

Механізм розвитку захворювання такий: при запаленні в бронху пошкоджується слизова оболонка, порушується вироблення бронхіального секрету і як наслідок страждає вентиляція, в результаті створюються сприятливі умови для збудників.

При неадекватному лікуванні захворювання набуває затяжного характеру і може перерости в хронічну форму. Хронічний бронхіт частіше виникає на тлі впливу несприятливих зовнішніх чинників (куріння, професійні шкідливості, погана екологія) і характеризується рецидивуючим перебігом. При цьому з часом можуть розвинутися незворотні структурні зміни в бронхах, що порушують їх функцію.

Симптоми захворювання

У гострій стадії хвороба починається з помірної температури, непродуктивного кашлю з невеликою кількістю в’язкого мокротиння. Кашель гавкаючий, носить нав’язливий характер і доставляє багато дискомфорту хворому, викликаючи хворобливі відчуття в області грудей і черевного преса.

Через кілька днів кашель стає м’якшим, з’являється мокрота. При сприятливому протіканні захворювання температура знижується, стан покращується, але кашель може тривати ще якийсь час. Якщо температура тривало не спадає, це може вказувати на приєднання бактеріальної інфекції.

Хронічний бронхіт в основному діагностують у дорослих. Він розвивається як результат неадекватної терапії гострої форми, багаторазово перенесених ГРВІ, куріння, а також несприятливих факторів навколишнього середовища.

Одним з критеріїв діагнозу «хронічний бронхіт» є наявність декількох місяців кашлю у життя пацієнта протягом двох років. На відміну від гострої форми він практично не впливає на самопочуття хворого.

З часом кашель може стати нападоподібний, з’являється гнійна мокрота, слабкість та пітливість. При приєднанні алергічного компонента можливий розвиток бронхоспазму, запідозрити цей стан можливо при раптовій появі задишки при мінімальному навантаженні.

Діагностика захворювання

Діагноз ставиться на підставі характерної клінічної картини, загального огляду, що включає аускультацію, і на підставі даних лабораторних та інструментальних обстежень: загального аналізу крові, мікробіологічного аналізу мокротиння, рентгенографії грудної клітини. Також можуть бути призначені імунологічний і біохімічний аналізи крові, спірометрія, пикфлоуметрия, бронхоскопія або бронхографія, ЕКГ, проведення алергологічних проб.

Лікування

При підтвердженні діагнозу, лікар вибирає тактику лікування залежно від віку хворого, збудника, форми, супутньої патології та тяжкості перебігу захворювання.

1. Лікування повинно бути комплексним.
2. Терапія гострого бронхіту при тяжкому перебігу проводиться в стаціонарі, при середньому та легкому перебігу можливо лікування «на дому».
3. За «домашній» терапії необхідно організувати хворому всі умови для швидкого одужання, в перші дні хвороби забезпечити постільний режим, виключити куріння, постійно зволожувати повітря, збільшити питний режим.
4. При вірусної етіології в залежності від виду збудника можуть бути призначені противірусні препарати, антибіотики призначаються тільки при приєднанні бактеріальної інфекції.
5. Обов’язково повинні використовуватися препарати, що полегшують відходження мокротиння і відновлення адекватної вентиляції бронхів. При сухому надсадному непродуктивному кашлі, що супроводжується болем, призначають препарати центральної дії, які блокують кашльовий рефлекс у головному мозку.
6. При підвищенні температури застосовуються нестероїдні протизапальні препарати, судинозвужувальні назальні краплі та спреї будуть дуже до речі при наявності риніту.
7. Хронічний бронхіт необхідно лікувати як при загостренні, так і під час ремісії. Терапія починається з виключення шкідливих факторів. В кімнаті хворого постійно повинен бути вологе повітря. Хворим, як і при гострій формі, призначаються муколітики. Антибактеріальні препарати застосовуються тільки після встановлення збудника та визначення його чутливості до антибіотиків. При алергічної етіології курсами використовуються антигістамінні засоби.

Великим плюсом до терапії як гострого, так і хронічного бронхіту буде виконання лікувальної фізкультури і вібраційного масажу, для поліпшення евакуації мокротиння з бронхів.

Поза загострення показано санаторно-курортне лікування, фізіотерапевтичні процедури, такі як: інгаляції, УВЧ, електрофорез, галотерапія (соляна кімната) та інші.

Профілактика

Профілактика полягає у відмові від шкідливих звичок, уникнення алергенів і перебування у запилених приміщеннях, при необхідності у зміні роботи (пов’язаної з професійними шкідливостями). Здоровий спосіб життя, вакцинація та своєчасна адекватна терапія ГРВІ — значно знижують ризик розвитку бронхіту.