Прислів’я та приказки

Прислів’я — це короткий, ритмічно організований, стійкий в мові, образний вислів, народна мудрість. Має здатність до багатозначного вживання за принципом аналогії. Судження “Ліс рубають – тріски летять” цікаво не прямим сенсом, а тим, що може бути застосовано до інших аналогічних ситуацій. Предмет висловлювання розглядається в світлі загальновизнаної істини, вираженої прислів’ям. Звідси її ідейно-емоційна характерність.

Прислів’я, приказки та частівки – безцінна спадщина нашого народу. Вони накопичувалися століттями, задовго до появи писемності і усно передавалися від покоління до покоління. Це найдавніший жанр фольклору. Художня досконалість прислів’їв: образність, глибина змісту, яскравість, багатство мови забезпечило їм вічне життя в нашій мові.

Але прислів’я — НЕ істроічні артефакти, а плоди узагальнення накопиченого досвіду. Вони складаються і в наш час, а буває, і в нашій присутності. Кілька прикладів сучасних прислів’їв: «Від осинки не народяться апельсинки», «Гарне море – Мертве море», «Економіка повинна бути економною». Такі, начебто випадково загублені, фрази підхоплюються і розносяться з вуст в уста, а все тому, що «прислів’я недаремно мовиться». Їх люблять, їх цінують, їх пам’ятають, дуже люблять цитувати. По-іншому і бути не може: прислів’я – прикраса мови, вчитель і втішач.