Кожна дитина періодично переступає межі дозволеного, і перед батьками постає важливе питання: «Чи варто карати?». Переважна більшість сучасних психологів стверджують, що до фізичних покарань, таких як порка ременем, переходити не варто. А ось давати «моральні орієнтири» можна і потрібно. Покарання повинно стати важливим напрямних інструментом в виховному процесі, але ні в якому разі не засобом приниження особистості дитини.
Зміст:
Можливі причини поганої поведінки дітей
Перш ніж діяти, важливо розібратися, що послужило причиною поганої поведінки. Маленька дитина часто просто не здатна виражати свої емоції і почуття правильно, а тому починає поводитися неналежним з точки зору дорослих чином. До числа найпоширеніших причин поганої поведінки дітей можна віднести наступні:
- Надмірна кількість заборон і обмежень.
Допитливий малюк порушує «закони» не для того, щоб додати клопоту своїм батькам, а з природного бажання вивчати цей світ.
- Відсутність зосередженості.
Малюки дуже швидко перемикають свою увагу, і нерідко забувають про те, що можна робити, а що не можна. Психіка дитини може бути перевантажена активним розумовим процесом і фарбами навколишнього світу, які повністю захоплюють його.
- Бажання дізнатися межі дозволеного.
Дитина «промацує грунт», намагається з’ясувати, що саме він може собі дозволити в тих чи інших обставинах: він хитрує, підбирає способи маніпулювання мамою і татом, бабусею і дідусем.
- Вікова криза.
Рік, три роки, сім років – складних етапів в житті крихти досить багато. Настрій малюка, як і його поведінка, в такі періоди стає вкрай нестабільним, а тому часто змінюється то в кращу, то в гіршу сторону.
- Непослідовність дорослих.
У подібних випадках погану поведінку малюка здебільшого пов’язано з тим, що у дорослих немає єдиних вимог до нього: батьки змінюють рішення про покарання, виходячи зі свого настрою, або ж мама дозволяє дитині те, що тато не дозволяє категорично. В результаті малюк просто втрачає орієнтири і щиро не розуміє, як і в яких ситуаціях надходити правильне рішення.
- Жага уваги.
Недолік батьківської ласки і уваги часто веде до бунтарства. Малюк діє, виходячи з принципу: «Нехай лають, аби були поруч».
- Нервове перенапруження.
Ні для кого не секрет, що занадто активні ігри, втома і стреси позначаються на поведінці дитини не кращим чином.
Іноді у батьків може складатися враження, що дитина спеціально нагнітає обстановку: вередує, закочує істерики, використовує погані слова, паскудить по дрібниці, і як би нишком спостерігає за реакцією дорослих. А коли терпінню мами або тата приходить кінець і слідує покарання, він знову стає хорошим і тихим. Чадо заспокоюється і якийсь час ходить як «по струнці». В чому причина? Деякі психологи вважають, що діти можуть спеціально провокувати дорослих, щоб підвищити їх авторитет у власних очах. Таке буває, якщо чадо відчуває страх за майбутнє, відчуває себе незахищеним. Покарання тут показує, що в родині все під контролем, адже дорослі «біля керма».
Оптимальне покарання
Існують кілька конструктивних методів батьківського покарання. Деякі з них доцільно застосовувати в певному віці, інші ж діють безвідмовно завжди. Розглянемо кожен з цих способів:
- Виправлення помилок.
У цьому випадку батьки всього лише наполягають на тому, щоб дитина самостійно виправив ситуацію, яку навмисно створила (по можливості). Наприклад, якщо малюк не хотів робити домашнє завдання і зі злості кинув в стіну відкритий шкільний пенал – то йому належить підняти його, зібрати з підлоги розсипані ручки з олівцями і скласти їх назад, якщо малюк образив когось – хай вибачиться.
- Тайм-аут.
Це старе і вельми популярне батьківське покарання добре діє на дітей 3-6 років. Вона відправляється стояти в кут на певний час, який розраховується так: 1 рік життя – 1 хвилина. Важливо, щоб кімната, в якій буде знаходитися малюк, не була темною, а дорослі не загрожували маленькому непосиді БАБАЙКОМ або чимось подібним.
- Трудотерапія.
Крихітці дається нескладне, але при цьому досить неприємне конкретно для нього завдання: скласти іграшки в коробку, помити посуд, зібрати яблука в саду, протерти пил в будинку і т. п.
- Природне покарання.
Тут необхідно дати дитині можливість відчути наслідки поганого вчинку, демонстративно розкидав речі – загубилася улюблена іграшка, навмисно довго одягався – не встигнете зайти в магазин за солодощами.
- Позбавлення привілеїв.
Наприклад, це може бути позбавлення дитини планшета або пульта від телевізора, обмеження спілкування з однолітками, скасування походу в гості.
Якщо малюк завинив: важливі винятки
Якщо малюк почав погано себе вести, переконайтеся в тому, що це не пов’язано зі станом його здоров’я (немає температури, неврозу, перевтоми). Важливо враховувати його вік і особливості психіки.
Крім усього іншого батьки обов’язково повинні брати до уваги і мотиви поганої поведінки: якщо мотив був позитивним – карати ні в якому разі не варто. Наприклад, карапуз розбив батьківські годинник, а насправді хотів лише принести їх своєму батькові, але впустив, та ще й наступив випадково ногою. Кроха може також розібрати будь-які механізми в будинку або розірвати улюбленого ведмедика просто заради того, щоб подивитися, як влаштована ця річ. Це природне бажання вивчити цей світ! За таке сварити дитину не можна.
Неприпустимо карати дитину за те, що він не встиг сходити на горщик, не може заснути, випадково пролив напій або забруднив одяг. Батькам слід завжди пам’ятати про те, що проявляти емоції – теж абсолютно нормально. Не можна забороняти дитині плакати і, вже тим більше, давати за це покарання.
Як не варто карати дитину?
Уникайте крайнощів і необгрунтовано агресивної поведінки. З числа покарань, які неприпустимо застосовувати батькам, можна виділити наступні:
- Публічне покарання.
Не можна лаяти і карати дитину при сторонніх людях, а особливо – в присутності однолітків малюка. Це не тільки викличе у еього сильну образу, але і може завдати шкоди його психіці.
- Приниження.
Не принижуйте дитину ні вчинком, ні словом.
- Довге відтягування покарання.
Якщо ви вирішили покарати чадо – не затягуйте з цим. Не можна, щоб дитина тривалий час перебувала у напрузі відчуваючи страх. Це жорстоко.
- Покарання, здатне завдати шкоди здоров’ю дитини.
Неприпустимо залишати чадо без вечері, ставити його на гречку або змушувати до знемоги віджиматися від підлоги.
- Залякування.
Використання такої тактики загрожує появою у дитини тривожності з можливим розвитком розладів психіки.
- Довгий бойкот.
Повне ігнорування дитини дає йому відчуття, що його розлюбили і не хочуть мати з ним нічого спільного.
Варто відзначити, що повністю відмовлятися від покарань не потрібно. Інакше батьки втратять свій авторитет в очах дитини, а сам малюк втратить орієнтири.
Батькам на замітку: правила справедливого покарання
Батьки повинні бути послідовні завжди! Виробіть єдину схему пропонованих дитині вимог, якої дотримуватимуться всі дорослі домочадці без винятку.
Не сумуйте помилки чада. Карайте тільки за один проступок і відразу. Складіть чітку систему покарань і не відступайте від неї. Важливо, щоб дитина була ознайомлений з цією системою, добре знала усі правила, розуміла доцільність тих чи інших заборон і обмежень.
Караючи дитину, дійте без агресії, з любов’ю в серці, і чітко обумовлюйте терміни покарання. Головне, щоб малюк розумів, за що його карають. Не забувайте враховувати вік дитини і «тяжкість» маленького злочину.
Обов’язково розробіть ритуал примирення, щоб ви могли з легкістю налагоджувати відносини з чадом.