Запуск патологічного механізму катаракти відбувається не в якийсь окремий момент. Причини її розвитку накопичуються поступово і часто криються у вікових або старечих змінах очей. Симптоми розвиваються поступово, і лікування не завжди настає вчасно. Профілактика недуги дозволяє трохи відсунути терміни прогресування патології, але ймовірність її виникнення і розвитку стає все більш реальною з кожним прожитим роком.
Операція, вартість якої відносно демократична, передбачає видалення кришталика і заміну його штучним аналогом. Це практично у всіх випадках дає позитивний результат, тому що сучасна офтальмологія має у своєму розпорядженні арсеналом сучасного і технологічного обладнання, відпрацьованими прогресивними методиками, і дозволяє повернути пацієнтові зір, втрачений в результаті прогресування патологічного процесу. Своєчасний огляд у офтальмолога дає можливість вчасно діагностувати захворювання і лікувати його медикаментозно, але далеко не всі літні люди вчасно відвідують лікаря.
Характер проблеми
За винятком нечастих випадків, коли причини катаракти криються у вроджених аномаліях будови ока, її симптоми починають проявлятися після настання 50 років. Своєчасна профілактика дозволяє обмежитися корекцією існуючих в оці змін, з допомогою очних крапель, вітамінів і інших методів консервативної терапії.
Причини виникнення і прогресування катаракти криються в вікових і старечих змінах кришталика. Своєчасно виявлені симптоми, що дозволяють на ранній стадії проводити консервативне лікування.
Для цього проводяться постійні огляди. Проводиться профілактика яка дозволяє, у деяких випадках, своєчасно діагностувати захворювання. За статистикою, симптоми хвороби у вигляді помутніння кришталика, можна виявити у 50% людей, які досягли 70 років.
Вроджена катаракта, причини якої криються у спадковій схильності або несприятливих чинниках, що впливали на організм матері, виявляється у ранньому віці. Її симптоми майже завжди дозволяє виявити проведена в педіатричній практиці профілактика, але єдино можливе в таких випадках лікування – операція. Після хірургічного втручання потрібні наступні заходи корекції, в яких задіяні сучасні технології, у тому числі, лазерна терапія.
Нерідко захворювання стає наслідком травматичних ушкоджень ока та інших очних патологій. Воно може виникати в результаті системних і хронічних захворювань організму, які призводять до порушення обміну речовин. При цьому відбувається перетворення природних процесів метаболізму в патологічні. Підсумком цього стають зміни в природній лінзі, що служить для заломлення світлових променів.
Катаракта – це медичний термін для позначення патологічного процесу, в результаті якого настає помутніння природної очної лінзи для заломлення світла. Непрозорість кришталика перешкоджає попаданню світлових променів на сітківку. У цього очного сегмента пропадає можливість оцінювати зображення, яке він має передати в головний мозок за допомогою нервових імпульсів. Закономірним результатом процесу, без належного лікування, стає повна сліпота.
Захворювання має прогресуючий характер, і, з кожним наступним етапом, симптоми набувають все більш негативні прояви, а лікування і профілактика стають все складніше.
Хвороба, яка стала наслідком вікових змін, стандартно проходить 5 стадій розвитку, які мають спеціальні назви:
- на початковому етапі – капсулярної, передній і задній, в залежності від локалізації;
- на другому – околоядерної шаруватої;
- на третьому – це вже ядерна
- на четвертому – коркова;
- на п’ятому — повна, завершується амаврозом, або, якщо простіше, сліпотою, втратою здатності бачити будь–яке зображення.
Капсульна катаракта, якщо її причини не криються в травматичному ушкодженні з непоправною втратою функціональності окремих очних сегментів, передбачає успішне консервативне лікування і повне усунення негативних симптомів. Відновлення здатності бачити, і відповідна профілактика дозволяють, у більшості випадків, майже повністю повернути втрачене зір.
Причини виникнення
Основні причини виникнення катаракти залежать від її виду. Поділ типів хвороби передбачає вроджену або набуту під впливом певних негативних процесів. У вродженій формі недуги провокуючі фактори закладені на спадковому рівні, або стали наслідком негативного впливу на організм матері в період виношування.
У придбаній на виникнення патологічного процесу впливають різні причини, і саме вони стають основним приводом до диференціації типів захворювання очей:
- у віковій або старечій приводом до виникнення прийнято вважати настання певного віку;
- травматична розвивається, як наслідок травмування певного сегмента органу зору;
- променеву можна спровокувати перманентним опроміненням різного виду (радіаційним, рентгенівським, інфрачервоних, ультрафіолетових);
- токсичну викликає неконтрольований прийом медикаментозних засобів;
- причиною появи ускладненої катаракти стає присутність інших захворювань зорових органів;
- системні або первинні, наступають внаслідок розвитку в організмі людини хвороб з порушенням діяльності ендокринної або обмінної системи (наприклад, гіпотиреозу або цукрового діабету, нервових патологій, високого артеріального тиску).
Причини розвитку катаракти сучасна медицина бачить у порушенні фізіологічного балансу між кількістю виробленої в органах зору внутрішньоочної рідини і реальною потребою в ній. Негативні симптоми зазвичай стають наслідком надмірного вироблення специфічного очного складу, або відсутності природного каналу для його виведення.
Привід до розвитку будь–якого з них, може полягати в порушенні природного метаболізму, вікових деструктивних змінах, короткозорості або далекозорості, пухлинах, опіках або травмах, спадкових або системних захворюваннях і т. д.
Очні краплі, як і медикаментозне лікування, оперативне втручання, спрямовані на стабілізацію внутрішньоочного тиску, яке має аномальний характер. Своєчасна діагностика і профілактика на початковому етапі розвитку допомагає людині зберегти зір, незалежно від провокує причини. Але вони не виключають можливості виникнення нового процесу, якщо основний привід не усунутий і продовжує діяти.
Симптоми та діагностика
Симптоми катаракти залежать від стадії, в якій знаходиться захворювання: є вона початкової, розвиваючої або зрілої. Клінічна картина може залежати від її локалізації (ядерної, кортикальної, тотальної, передньої або задньої), твердості або м’якості, форми, яку придбала негативна зміна (дисковидної, розеткової, чашоподібною, у формі розетки або веретена). Для кожного виду є певний набір симптомів, завдяки якому можна не тільки діагностувати, але і частково припустити причини, визначити тактику лікування і профілактики.
Народні засоби показані тільки на початкових стадіях розвитку, як спосіб усунення симптоматичних проявів. Надалі лікування проводиться комплексним методом, який може бути консервативним або оперативним.
Основні симптоми катаракти стосуються зорової функції:
- двоїння, що зникає при прогресуванні процесу;
- періоди ремісії і падіння рівня зору, які потребують постійної заміни очок;
- розпливчастість і нечіткість зображення, які неможливо відкоригувати за допомогою лінз або окулярів;
- зниження функції нічного зору, дає не тільки надмірну суб’єктивну яскравість джерел світла, але і нездатність водити автомобіль із–за появи навколо них ореолу, візуальних перешкод перед очима, що виникають у темряві;
- утруднення в сприйнятті дрібних деталей, робить неможливими процеси читання і письма;
- порушення кольоросприйняття, особливо синьої фіолетової гамми;
- придбання зіницею білясто–мутного відтінку.
Один з найбільш характерних ознак розвитку катаракти – поява перед очима візуальних перешкод (так званих артефактів), які можуть бути абсолютно довільної форми – від смужки і кульок до плям і сітки.
Для виставлення достовірного діагнозу офтальмолога буває досить вербального опитування, анамнезу та біомікроскопії (візуальний огляд за допомогою спеціальної щілинної лампи). Для визначення форми і стадії катаракти, диктують методи лікування, робляться більш спеціалізовані інструментальні дослідження:
- ультразвукова діагностика;
- денситометрія (комп’ютерна томографія);
- вимірювання очного тиску;
- офтальмоскопія (очне дно вивчається з допомогою спеціальних інструментів).
Вивчення стану та діагностика катаракти зазвичай не представляє особливої складності для кваліфікованого офтальмолога, тому що катаракта – поширене захворювання. Профілактичні огляди дають можливість виявити патологічні зміни на ранніх стадіях прогресування.
Тоді лікування не представляє складності і може проводитися за допомогою медикаментів і деяких народних засобів. Чим пізніше виявляється патологічний процес, тим складніше усувати його наслідки та ускладнення. Нерідко в таких випадках не залишається інших можливостей виправити становище, крім проведення операції.
Лікування катаракти
На початкових етапах для лікування використовуються лікарські засоби, які вносять у вигляді інстиляцій (закапування крапель) в кон’юнктивальний мішок. Можуть застосовуватися фізіотерапевтичні процедури, наприклад, електрофорез з цистеїном. Медикаментозне лікування, яке проводиться з паралельним усуненням основної патології, що стала провокуючим фактором виникнення, дає хороші результати, але має істотний недолік.
Як тільки припиняється внесення в око лікарських розчинів, хвороба знову починає прогресувати. Народні засоби на цьому етапі можуть застосовуватися тільки для усунення деяких симптомів, та й то в обмеженій кількості, і після схвалення лікаря. Суттєвою допомогою в лікуванні вони не надають.
Якщо катаракта діагностована на розвиваючій, або вже на зрілій стадії, в більшості випадків рекомендується хірургічне лікування.
Під час операції здійснюються втручання різного ступеня складності. Вони можуть залишати оболонку кришталика в цілості і замінювати помутнілий білок на спеціальну лінзу, або проводити ультразвукове видалення з подальшою заміною на ІОЛ (інтраокулярну лінзу). Другий метод вважається сучасним, прогресивним і безпечним, і носить назву факоемульсифікація.
На сьогоднішній день він практично витіснив поширену раніше экстракапсулярну екстракцію. Тривалість операції невелика, а сам метод визнаний абсолютно травмобезпечним, і найбільш ефективним з усіх існуючих способів лікування патологічного процесу.